Про́топки, пок, ж. мн. Слѣды ногъ на размокшей землѣ. Константиногр. у.
Прото́попа, пи, м. Протоіерей. Як пожив той піп у нас років зо два, то його зробили протопопою. ЗОЮР. I. 266.
Протопо́півна, ни, ж. Дочь протоіерея. Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв.
Протопо́пша, ші, ж. Жена протоіерея. Левиц. I. 347.
Протопта́ти, пчу́, пчеш, гл. Протоптать. Протоптати дорогу. Протоптати чоботи. Протопта́ти сте́жку до ко́го. Часто бывать у кого. Я його знаю, він протопче стежку через полковничий садок. Шевч. 296.
Про́торг, га, м. = Протір. Москаль і проторг проковтне, та не вдавиться. Ком. Пр. № 715. Хто хоче собаку з світа згубити, той дасть їй проторга ззісти. Борз. у.
Проторгува́ти, гу́ю, єш, гл. 1) Проторговать. Проторгував аж три годи. Харьк. у. 2) Потерять, торгуясь. Кажуть, що Сомко хоче теж із москалем по гадяцьких пунктах торгуватись. Коли б свого не проторгував. К. ЧР. 319.
Проторохті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Прогромыхать. Хутко проторохтіли вулицями. МВ. (О. 1862. III. 71).
Проторува́ти, ру́ю, єш, гл. Протереть, угладить дорогу.
Прото́чина, ни, ж. 1) Мѣсто въ плотинѣ, гдѣ вода просачивается. Уміємо проточини гатити і сховане на Божий світ являти. К. Іов. 59. Дыра, сквозь которую протекаетъ вода (въ крышѣ, запрудѣ). Рк. Левиц. 2) Дыра, проѣденная мышами, червями.
Проточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Прогрызть; прорыть (нору). Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна. Харьк. г. 2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ). 3) — го́лову. Надоѣсть постоянными настояніями, приставаніями и пр. Вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку. Г. Барв. 397.
Прото́чний, а, е. Текущій. Вода проточна. МВ. (Д. 1862. I. 81).
Протра́тити, чу, тиш, гл. Протратить, истратить. Молодий син протратив маєток. Єв. Л. XV. 13. Останню копійку протратив. Св. Л. 167.
Протремті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Продрожать. Усю ніч протремтіла: собаки чогось так уїдали, а я сама в хаті, так і страшно.
Протрима́ти, ма́ю, єш, гл. Продержать.
Протри́нькати, каю, єш, гл. Растратить, промотать. Батько може увесь вік не доїдав, не досипляв та копієчку до копієчки складав, а син швиденько усе протринькав. Харьк. г.
Протруби́ти, блю́, би́ш, гл. Протрубить.
Протруси́ти, шу́, сиш, гл. Протрясти.
Протруси́тися, шу́ся, сишся, гл. Протрястись.
Протрухля́віти, вію, єш, гл. Прогнить, стать трухлымъ.
Протру́хнути, ну, неш, гл. = Протрухлявіти.
Протрясти́, су́, се́ш, гл. 1) = Протрусити. 2) Издержать. На цей позов він багато грошей протряс. В Чернігові аж п'ять кіп протряс. Кв.
Протрясти́ся, су́ся, се́шся, гл. = Протруситися.
Протряха́ти, ха́ю, єш, сов. в. протря́хнути, ну, неш, гл. Просыхать, просохнуть (о землѣ, краскахъ, бѣльѣ). (Ha образах) протряхали свіжі фарби. Левиц. Пов. 21. Рядно вже протряхло, — візьми, скачай. Черниг. у.
Проту́пати, паю, єш, гл. Протоптать.
Протупоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Пробѣжать, топая.
Протурбува́тися, бу́юся, єшся, гл. Пробезпокоиться.
Протурготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Прогремѣть, простучать.
Протури́ти. См. Протуряти.
Проту́ркати, каю, єш, гл. = Протуркотати.
Протуркота́ти, чу́, чеш, гл. Проворковать.
Протуркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Протуркотати.
Протурча́ти, чу, чиш, гл. 1) = Протуркотати. 2) — го́лову, у́ха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.
Протури́ти. См. Протуряти.
Протуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. протури́ти, рю́, ри́ш, гл. Прогонять, прогнать. Латинян к чорту протуривши, з Енеєм в купу ізійшлись. Котл. Ен. VI. 34. Протурили татарську орду за Перекіп. Стор. МПр. 28.
Протьо́хкати, каю, єш, гл. О соловьѣ: прощелкать.
