води забагається, аж у горлі засохло; про мене хочай би й з пуголовками, аби мокра була. Подольск. г.
Пу́гом, нар. Грозно, сердито. Вони у волості кричали пугом на мене, щоб признавався, хто вкрав, то я і сказав, що я. Екатериносл. (Залюбовск.).
Пу́гу-пу́гу! меж. 1) Крикъ филина. 2) Условный крикъ у запорожцевъ.
Пугу́кнути, ну, неш, гл. Крикнуть: пу́гу! Барило пугукнув, і юрба зупинилась. Стор. МПр. 119.
Пугу́тькало, ла, м. = Сич. Каменец. у. Вх. Пч. II. 14.
Пуґачі́, чі́в, мн. = Матаржин. Шух. I. 144.
I. Пуд, да, м. Пудъ. Дві каменюки, кожна в десять пудів. Стор. МПр. 113.
II. Пуд, ду, м. Страхъ, испугъ. Такого на їх пуду нагнав. Ковел. у. Ой чого, чого, сивий голубоньку, голубоньки шукаєш, ой бо та ж, бо та ж сива голубонька та набралася пуду. Лукаш. 143.
Пу́джєтися, джєюся, єшся, гл. О лошадяхъ: пугаться. Шух. I. 83. ЕЗ. V. 180.
Пу́джівно, на, с. = Пужално. Вх. Зн. 57.
Пу́дити, джу, диш, гл. 1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр. 2) Мочиться. Кіев. у.
Пу́дно, нар. Страшно. Вх. Зн. 57.
Пудофе́т, та, м. Тяжелый на подъемъ. Котл. Слов. 24. Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так, як мухи, і пудофети наголо. Котл. Ен. II. 16.
Пужа́к, ка́, м. = Пужално. Вх. Зн. 57.
Пу́жално, на, с. Кнутовище. Рудч. Чп. 245. Іде чумак дорогою, на пужално й упірається. Рудч. Чп. 203.
Пужи́на́, ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Мнж. 191. Новомоск. у. Лубен. у. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Міусск. окр. Недозрѣлыя зерна конопли. Вас. 199.
Пужи́новатий, а, е. О зернѣ: пустой; съ пустымъ зерномъ. Пужинувате просо. Черк. у.
Пу́житися, жуся, жишся, гл. Щетиниться. Волосся і вус як щетина пужається. МВ. (О. 1862. III. 72).
Пу́жка, ки, ж. Ум. отъ пуга.
Пужли́вий, а, е. Пугливый. Грин. III. 449.
Пужник, ка, м. Раст. Turritis glabra L. ЗЮЗО. I. 139.
Пуза́н, на́, м. Брюхачъ. Г. Барв. 313. Ум. Пуза́нчик. Старий батько сидить коло хати та вчить внука-пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261.
Пуза́нок, нка, м. Родъ сельди. Херс. г.
Пуза́нчик, ка, м. Ум. отъ пузан.
Пуза́нь, ня́, м. = Пузан. Черк. у. К. ПС. 112.
Пуза́тий, а, е. Брюхатый. Шевч.
Пузвели́кий, а, е. Указательный (о пальці). Пузвеликий палець. Черк. у.
Пузде́рко, ка, с. и пузде́рок, рка, м. Дорожный погребецъ. ЗОЮР. I. 167. Котл. Слов. 24.
Пуздракува́тий, а, е. Одутлый, одутловатый? Він був собі якийсь малий, пуздракуватий та болізний. Мир. ХРВ. 53.
Пуздра́тий, а, е. Брюхатый, толстый? Мовчить пуздрата собака! (про старшину). Мир. ХРВ. 247.
Пуздро́, ра́, с. 1) Мочевой пузырь. 2) Мошна у животныхъ. 3) Погребецъ.
Пу́здря, рі, ж. Прыщъ; волдырь.
Пузире́вий, а, е. Пузиревим салом намазують шиї волам.
Пузири́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Вздуваться пузырями. Отце поганая багнюка, глянь, пузириться як. Греб. 369 2) Дуться.
Пузи́рь, ря́, м. Пузырь.
Пу́зо, за, с. Брюхо, пузо. Ум. Пузце́.
Пузце́, ця́, с. 1) Ум. отъ пузо. 2) Часть веретена. См. Веретено 1.
Пук, ка, м. 1) Пукъ. Пов'яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Каменец. у. 2) Раст. Selinum carvifolia. Шух. I. 22.
Пу́ка, ки, ж. Конецъ пальца, точнѣе: внутренняя сторона конца пальца. Пісок пальці роз'їдає, крівця пуки заливає. Гол. I. 50. Ум. Пу́чка. См. это слово.
Пу́кавка и пу́калка, ки, ж. Родъ хлопушки: трубка изъ гусинаго пера, дерева, изъ которой пробка выталкивается сжатымъ воздухомъ. КС. 1887. VI. 479. Чуб. II. 157.
Пука́л, ла, с. Грязь, илъ на днѣ соляныхъ озеръ. Черном.
Пу́калка, ки, ж. 1) См. Пукавка. 2) Раст. Campanula, колокольчики. Вх. Лем. 458. 3) Кисточка на концѣ кнута. Вх. Уг. 264.
Пука́рити, рю, риш, гл. Пахать буккеромъ. Херс. у.
Пу́карь, ря, м. Буккеръ. Херс. у.
