Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/507

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пука́с, са, м. Рыба Rhodeus amarus, горчакъ. Вх. Пч. II. 20.

Пу́кати, каю, єш, гл. 1) Стучать. 2) Лопать, трескать, хлопать. Те крутилось і тріщало, а те пукало й гуло. Стор. МПр. 87. 3) Лопаться, растрескиваться. Коли пукає акация, належиться сіяти кукурузи. ЕЗ. V. 246.

Пука́тий, а, е. 1) Выпуклый. Пуката бочка. Черк. у. 2) Раздувшійся, толстый. Пуката жаба. Вх. Лем. 458.

Пу́катися, каюся, єшся, гл. Трескаться. Аж ся під ним земля пукала. Гол. I. 83.

Пукі́шка, ки, ж. ? Карапузъ. Вх. Зн. 57.

Пукля́тий, а, е = Пукатий. Вх. Лем. 458.

Пу́кнути, ну, неш, гл. 1) Стукнуть. Ой піду я під віконце, пукну. Гол. I. 276. Гукни, та не пукни, або: та не стукни. НВолын. у. 2) Лопнуть, треснуть.

Пукня́стий, а, е = Пукатий. Оця чашечка хоть нижча, за те в неї боки пукнясті, то вона ще більша за ту. Волын. г.

Пу́ком, нар. О паденіи: быстро, подобно камню. Горобці пуком падають. Мнж. 191.

Пу́кти, кну, неш, гл. = Пукнути. Пукла шибка. Каменец. у. Пукли обручі на бочці. Чуб. II. 89.

Пуку́! меж. Стукъ. Пуку, пуку в оконечко, виглянь, виглянь, дівчиночко! О. 1861. XI. 130.

Пуль! меж. Призывъ для индюшатъ, цыплятъ, гусятъ. Kolb. I. 65, 66.

Пу́лька, ки, ж. = Индичка. Вх. Пч. II. 12.

Пульош, ша, м. = Пульпак. Вх. Лем. 458.

Пульпак, ка, м. = Индик. Шух. I. 108.

Пульца́н, на, м. = Пульпак = Индик. Вх. Пч. II. 12.

Пульч, меж. Призывъ для инд. куръ. Вх. Лем. 459.

Пульча́, ча́ти, с. = Пуля 1. Вх. Лем. 458.

Пулю́кати, каю, єш, гл. Объ индюшкахъ: кричать: пуль, пуль. Вх. Пч. II. 12.

Пу́ля, лі, ж. Дѣтск. Утенокъ. О. 1862. IX. 119.

Пуля́, ля́ти, с. 1) = Индича. Вх. Пч. II. 12. 2) = Курча. Черниг. у.

Пуля́к, ка, м. = Пульпак = Индик. Вх. Пч. II. 12.

Пуляковий, а, е = Индичий. Вх. Лем. 458.

Пуляш, ша, м. = Пуляк. Вх. Лем. 459.

Пу́мкати, каю, єш, гл. = Кумкати. Лохв. у.

Пу́ндик, ка, м. Родъ пирожнаго. Котл. Слов. 24. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные. Маркев. 158.

Пундико́вий, а, е. Привыкшій къ лакомствамъ. Пундикова дитина, не хоче хліба їсти, а все давай паляниці. Міусск. окр. Бач, яка пундикова, хліба не їсть. Харьк. г.

Пундю́ха, хи, ж. Названіе коровы. Вх. Лем. 459.

Пундю́читися, чуся, чишся, гл. = Бундючитися. О. 1862. I. 53.

Пу́ночка, ки, ж. Пт. Сосновка.

Пунтове́, во́го, с. Земскій сборъ на почтовыхъ лошадей. Кременч. у.

Пунь, (ня, м.?), пу́нька, ки, ж., пу́нькало, ла, с. Зоол. Bombinator igneus, жерлянка. Вх. Пч. II. 16.

Пуп, па, м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. Крича́ти на пуп. Кричать благимъ матомъ. Вона́ на це й пу́па не порива́ла. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. I. 233. Ум. Пупе́ць, пупо́к, пу́пчик. З пу́пку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.

Пупенак, ка, м. Родъ птицы. Вх. Лем. 459.

Пупер, пра, м. = Пупець 3. Вх. Лем. 459. Ум. Пуприк.

Пуперник, ка, м. Карликъ. Вх. Уг. 264.

Пупе́ць, пця́, м. 1) Ум. отъ пуп. Купець, щоб тобі усох пупець. Чуб. I. 260. 3) Пуповина. Дитині в її животі пупець… обмотаєся довкола шиї. ЕЗ. V. 180. 3) Пупокъ, птичій желудокъ. Вх. Лем. 459. Желех. 4) Часть косы (инструмента). См. Коса 1. Шух. I. 169.

Пу́пінок, нка, м. = Пуп'янок 1. Желех.

Пу́плишок, шка, м. = Пуп'яшок 1. Вх. Пч. I. 15.

Пу́плянок, нка, м. = Пуп'янок. Ум. Пу́пляночок. Желех.

Пу́плях, ха, м. = Пуп'яшок. Желех. Ум. Пу́пляшок.

Пупник, ка, м. Родъ птицы. Вх. Лем. 459.

Пуповни́че, чого, с. Болѣзнь пупка у грудного ребенка. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.

Пупо́к, пка́, м. 1) = Пупець 1. Вх.