лый, мягкій. Гарні пироги вдалися, пухнаті. Пирят. у. Пухната булка. Козел. у. 3) Полный, жирный. Козел. у. (Жінка) така пухната, мов пампушок. Гн. II. 27. Ум. Пухнатенький. Чотирі донечки: височенькі, пухнатенькі і чорнобривенькі. Гол. III. 461.
Пухови́й, а́, е́ Пуховой, сдѣланный изъ пуха. В'яже коня до ялини, а сам іде до дівчини, до дівчини до Марусі на пуховії подусі. Мет. 91.
Пухови́ця, ці, ж. Пуховикъ. Стеле хазяїн та пуховую пуховицю, а безщасний чумак у дорозі та нещасну важницю. Мет. 458.
Пухте́лик, ка, м. Пышка. Не все ж їсти пухтелики, треба спекти і житного хліба.
Пухті́й, тія́, м. Жирный, неповоротливый человѣкъ. Черк. у.
Пу́хти, хну, неш, гл. Пухнуть. Почервонів середній пальчик у дитини, став пухти. Г. Барв. 530.
Пухтя́, ті́, м. = Пухтій.
Пу́цка, ки, ж. Membrum virile. Вх. Уг. 264.
Пуцува́ти, цу́ю, єш, гл. Чистить. Гол. III. 113.
Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. Греб. 381. (П'яний) пуць на землю. Мир. ХРВ. 199. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. Чуб. I. 248. А воно пуць з рук. Черк. у.
Пу́цьверинок и пу́цьверінок, нка, м. 1) Неоперившійся птенецъ. Харьк. г. Вона драла по гніздах пуцьверінків. Стор. МПр. 29. 2) Маленькій ребенокъ. О, пуцьверинку Купидоне! Котл. Ен. I. 36.
Пу́цьнути, ну, неш, гл. Упасть, бухнуть.
Пу́чечка, ки, ж. Ум. отъ пучка.
Пуче́чок, чка, м. 1) Ум. отъ пучок. 2) Букетикъ. Пучечок квіток. Харьк.
Пу́чка, ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца на рукѣ; иногда въ значеніи: палецъ. З пучок та з ручок житимемо. Г. Барв. 231. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Харьк. г. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Лебед. у. Я собі один одним, як пучка. Г. Барв. 191. Давай знімати каблучку з пучки. Г. Барв. 206. На одній руці пучки, та неоднакові. Ком. Пр. № 829. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Харьк. Ум. Пу́чечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати. МВ. (О. 1862. III. 37).
Пучо́к, чка́, м. Пучокъ. Пучок зілля. Стор. МПр. 155. Ум. Пуче́чок.
Пу́шечка, ки, ж. Ум. отъ пушка.
Пуши́на, ни, ж. Пушинка. Паляничка легесенька як пушина. Харьк. Ум. Пуши́нка.
Пуши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню. 2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме. Ном. № 1117.
Пу́шка, ки, ж. 1) Жестяная или деревянная банка. Волын. г. Шух. I. 307. Пушка на цукор. 2) = Гармата. 3) Ружье. Шух. I. 234. 4) = Пучка 1. Вх. Пч. I. 15. Желех. Ум. Пу́шечка. Подаруйте мені оцю пушечку на голки та на нитки. Кіев. у.
Пушка́рський, а, е. Артиллерійскій.
Пушка́рь, ря́, м. 1) Артиллеристъ. 2) Стрѣлокъ. Угор. 3) Родъ сельскаго полицейскаго (въ Галиціи), вооруженнаго ружьемъ. Вх. Зн. 58.
Пушо́к, шку́, м. Ум. отъ пух.
Пу́ща, щі, ж. Дремучій лѣсъ, лѣсная чаща. Не схотів він із жінкою жити, пішов же він по пущах блудити. Мет. 359. Ото ж раз поїхав князь на полювання да й одбивсь у пущі од своєї челяді. К. (ЗОЮР. II. 203).
Пуща́дло, пуща́ло, ла, с. Ланцетъ для пусканія крови. Херс. Желех.
Пуща́льний, а, е. Мясопустный.
Пу́щання и пу́щення, ня, с. Заговѣнье. На пущення як зав'язано. Ном. № 524.
Пха́ти, пха́ю, єш, гл. 1) Пихать, толкать. Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. 2) Впихивать. І страву всякую без мови в голодний пхали все куток. Котл. Ен. I. 11.
Пха́тися, пха́юся, єшся, гл. 1) Толкаться; проталкиваться, переться. Чого ти пхаєшся? Харьк. г. Де їдять, там пхайся, де бідують, — звідти тікай. Чуб. I. 276. 2) Медленно итти, ѣхать. Пхався на бовкуні. В Латію з військом також пхавсь. Котл. Ен. IV. 67.
Пхе! меж. Фи! Бач, яке пхе! і не приступу до його.
Пхе́кати, каю, єш, гл. Говорить: пхе!
Пхи́кання, ня, с. Хныканье, всхлипываніе. Котл. Ен. IV. 61.
Пхи́кати, каю, єш, гл. О ребенкѣ:
