тихо плакать, всхлипывая, хныча. Замовкло, не плаче, тілько пхика. Шевч.
Пхи́нькати, каю, єш, гл. = Пхикати. Желех.
Пхиць! меж. Толкъ! Невістка сплеснула руками, а потім мене пхиць! Г. Барв. 403.
Пхи́цьнути, ну, неш, гл. Толкнуть. Г. Барв. 411.
Пхну́ти, ну́, не́ш, гл. Пихнуть. Того пхне рукою, а другого тикне ціпком. Стор. МПр. 163.
Пху! меж. Тьфу!
I. Пчих! меж. Чихъ!
II. Пчих, ху, м. Чиханіе. Бодай тобі поганий пчих був. ЕЗ. V. 188.
Пчи́ханє, ня, с. = Чхання. ЕЗ. Ч. 188.
Пчи́хати, хаю, єш, гл. = Чхати.
Пчівня́к, ка, м. Raphanistrum arvense. Вх. Лем. 459.
Пчі́лка, ки, ж. Ум. отъ пчола.
Пчола́, ли, ж. = Бджола. Ум. Пчі́лка. Пчілка вкусила. Грин. III. 313.
Пчоли́нець, нця, м. = Омшаник. Вх. Зн. 58.
Пчоля́чий, а, е = Бджолиний. Свічечки з пчолячого воску. ЕЗ. V. 194.
Пшени́ця, ці, ж. Пшеница, Triticum vulgare (растеніе и зерно). ЗЮЗО. I. 139. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес. Мет. 68. Уродив Бог пшеницю: густа та рівна стоїть як лава, а колос великий, важкий. Харьк. г. Які в вас паляниці білі, — мабуть мили пшеницю? Харьк. г. Я бачив, раз пшеницю мили. Греб. Ум. Пшени́чка, пшени́ченька.
Пшеничи́на, ни, ж. Отдѣльное зерно или отдѣльный стебель пшеницы. У людей пшениці — як гай, а в нас — самий вівсюг, і пшеничини не вздриш. Константиногр. у.
Пшени́чисько, ка, с. = Пшеничище. Вх. Зн. 58.
Пшени́чише, ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Пшени́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ пшениця. 2) Маисъ, кукуруза, Zea Mays L. ЗЮЗО. I. 142. 3) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216. 4) Раковая икра. ЕЗ. V. 177.
Пшени́чниця, ці, ж. = Пшенишниця.
Пшени́шний, а, е. Пшеничный. Пшенишні зернятка. Стор. МПр. 66. Пшенишного борошна в нас обмаль, — треба змолоти. Харьк. г.
Пшени́шник, ка, м. Бѣлый, пшеничный хлѣбъ. Пшенишники доведуть, що і хліба не дадуть.
Пшени́шниця, ці, ж. Пшеничная солома. НВолын. у. Сим. 153.
Пшени́шнище, ща, с. = Пшеничище. Вас. 196.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Ном. № 1858. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. „Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру“.... „Не сокиру, а серп“. А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: „от тобі, каже, й пшик“. Ном., стр. 284, № 1858.
Пши́кати, каю, єш, сов. в. пши́кнути, ну, неш, гл. 1) Шипѣть, зашипѣть (о горячемъ желѣзѣ, брошенномъ въ воду). 2) Только несов. в.? Употреблять часто звуки пш (о польской рѣчи). Нехай аакають вельможні з москалями, як цвенькали та пшикали з ляхами. К. Дз. 34.
Пші́нка, ки, ж. 1) = Пшеничка 2. ЗЮЗО. II. 147. 2) Раст. Galium verum L. ЗЮЗО. I. 123.
Пшінце́, ця́, с. Ум. отъ пшоно.
Пшоно́, на́, с. 1) Пшено. 2) Названіе одного изъ отдѣленій игры въ кре́ймахи. Ив. 40. Ум. Пшінце́. Оце пшінце на кулешик і сало. Чуб. II. 98. Насип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23.
Пшоня́ний, а, е. Пшенный. Хазяйка подавати стала із маслом пшоняних млинців. Алв. 45.
Пшоня́ник, ка, м. Блинъ изъ пшена.
Пштирок, рка, м. Щелчекъ по носу. Вх. Лем. 459.
П'яви́ця, ці, ж. = кіняча. Піявица лошадиная. Вх. Пч. II. 28.
П'я́вка, ки, ж. 1) Пьявка, Hirudo officinalis. Чуб. I. 238. Вх. Пч. II. 28. 2) Синякъ отъ удара палкой или крутомъ. П'явка набігла. 3) Кровопійца. 4) Желѣзная скоба для прикрѣпленія нашивки въ лодяхъ (при пловучей мельницѣ). Вас. 173.
П'яву́шник, ка, м. Родъ слизняка болотнаго.
П'ядак, ка, м. Насѣк. Гусеница геометра, Cheimatobia brumata. Вх. Лем. 459.
П'ядики, ків, м. мн. Раст. Lycopodium annotinum et clavatum. Лв. 100.
П'ядити, джу, диш, гл. 1) Мѣрять п'я́ддю. Вх. Лем. 459. 2) О гусеницѣ гео-
