Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/515

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
Р.
 

Раб, ба́, м. 1) Рабъ. Ном. № 8412. Кого благаєте, благії раби незрячії, сліпії? Шевч. 608. 2) Крѣпостной, слуга. Добрі пани за рабами, а раби за панами. Ном. № 1145.

Раба́, би́, ж. Раба, рабыня. Не смійся раба рабі, — буде й тобі. Ном. № 12688.

Раба́та, ти, ж. Висячая петля на груди верхней мужской одежды чамари. Гол. Од. 16.

Ра́бин, на, м. Раввинъ. АД. II. 28. Рабин умер, а книжечка зосталася. Ном. № 918.

Раби́нин, на, не. Рабынѣ принадлежащій. І рабининого сина заступи од нечестивих. К. Псал. 200.

Ра́бинів, нова, ве. Принадлежащій раввину.

Раби́ня, ні, ж. Рабыня. Молода рабиня у старого сивобородого турчина служить і тремтить. К. ЧР. 218. Коли раба мого або рабиню я пригнітав, придавлював на суді. К. Іов. 67. Ум. Раби́нька. Ном. № 9106.

Рабівни́к, ка́, м. Грабитель.

Рабівни́цтво, ва, с. Грабежъ, грабительство.

Рабівни́цький, а, е. Грабительскій.

Рабі́вський, а, е = Рабський. К. ХП. 42.

Рабо́ваний, а, е. Награбленный.

Ра́бство, ва, с. Рабство. О. 1862. IX. 28. Неначе присудили її зумисно на темноту й рабство. Левиц. Пов. 254.

Рабський, а, е. Рабскій. Опат. 64.

Рабува́ння, ня, с. Грабежъ. Рабуванням чужих осель живилися. К. Хм.

Рабува́ти, бу́ю, єш, гл. Грабить. К. ЧР. 353. Встань, пачкару, годі спати, ідуть турки рабувати; ідуть турки на рабунки, зрабують тя молодого, возьмуть коня вороного. Чуб. V. 1087. Один розбійник страшний розбивав, лютував, рабував. Гн. II. 143.

Рабу́нок, нку, м. 1) Грабежъ. Ідуть турки на рабунки. Чуб. V. 1087. 2) Награбленное имущество, добыча. Як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають їми дуванитись. К. Хм. 65.

Рав, ва, м. = Рабин. Ей жидівочко ж моя Рося! Буть мені тепер наставним равом. Дума.

Рава́ш, ша, м. = Реваш. КС. 1889. VIII. 404.

Равер, ра, м. Большая лягушка, живущая въ колодцахъ. Чуб. I. 66.

Равл, ла, м. Улитка. Вх. Пч. I. 16. Ум. Ра́влик. Равлику, Павлику! вистав ноги на чотирі стоги. Нп.

Ра́влик, ка, м. 1) Ум. отъ равл. 2) Родъ кожаныхъ лаптей, подобныхъ постолам. О. 1861. XI. Св. 26.

Ра́врик, ка, м. = Равл. Лохв. у.

Ра́глик, ка, м. Насѣк. Lucanus cervus, жукъ-олень. Вх. Пч. II. 27.

Рагля́к, ка́, м. = Олень. Вх. Пч. II. 6.

Раґа́ш, ша́, м. Дорога, по которой гуцульскіе древорубы стягиваютъ срубленныя деревья въ кучи. Шух. I. 178, 179.

Раґе́ля, лі, ж. Снарядъ для ловли раковъ, родъ небольшаго бредня. Екатер. Губ. Вѣдом. 1892, № 50.

Рад, да, де = Радий. Хто рад обіцяти, той не має охоти дати. Ном. № 4520.

Ра́да, ди, ж. 1) Совѣтъ, помощь. Одна рада хороша, а дві ліпше. Ном. № 6112. Инша рада гірш як зрада. Ном. № 6131. Ра́да в ра́ду. Посовѣтовавшись. Рада в раду, та й купили. Да́ти ра́ду кому́, чому́. Помочь кому, чему, справиться съ чѣмъ, успѣть въ чемъ, устроить что. Не дав ради дітям, не дав їм доброго вчення. Левиц. I. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Що вже