Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/521

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Пани хорти заводять да рароги. К. Дз. 74. Путя туди не знає хиже птаство, не зазирне і раріг туди оком. К. Іов. 59. Дивиться як на рарога. Смотритъ какъ на диковину.

Раро́жий, а, е. Принадлежащій балабану.

Раст, ту, м. Раст. а) Primula veris. Шух. I. 22. б) Anemon nemorosa. Вх. Пч. I. 8.

Ра́та, ти, ж. Срокъ платежа, также часть платы (арендной и пр.), приходящаяся на данный срокъ. Чуб. VI. 226. Першу рату заплатив. Ра́тами випла́чувати. Уплачивать по частямъ, частями. Подольск. г. Роскла́сти пла́ту на ра́ти. Распредѣлить уплату на извѣстные сроки. Подольск. г. Суха́ ра́та. Арендная плата въ неурожайный годъ. Подольск. г. На ра́ти. Ha выплату. Галиц.

Рата́й, тая́, м. Пахарь. АД. I. 53.

Рата́йський, а, е. Пахарскій.

Ра́тиця, ці, ж. 1) = Ракотиця. 2) = Рак 3? Ум. Ра́тичка. Поприроблюють до підошов (рибалки) залізні ратички та й ходять по льоду безпечне. Черк. у.

Ра́тище, ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. I. 293. Насажували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. I. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. Ратю́га.

Ра́тман, на, м. Ратманъ. КС. 1882. V. 353. Тут всякії були цехмистри і ратмани, і бургомистри. Котл. Ен.

Ратови́ще, ща, с. = Ратище.

Ратува́ти, ту́ю, єш, гл. и пр. = Рятувати и пр. Хто в Бога вірує — ратуйте! Ном.

Ра́туш, ша, м. = Ратуша 1. Св. Л. 75.

Ра́туша, ші, ж. 1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. I. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. I. 32.

Ра́тушний, а, е. 1) Относящійся къ ратушѣ. 2) Членъ городскаго или сельскаго управленія. Харьк.

Ратю́га, ги, ж. Ув. отъ ра́тище. О. 1862. VI. 76.

Ра́фка, ки, ж. Круглая, выточенная изъ дерева посуда для масла, сыру. Вх. Зн. 58.

Ра́ха́тися, ха́юся, єшся, гл. Трогаться. Постій, не рахайсь з місця. Уман. у.

Ра́хкавка, ки, ж. = Раканя. Вх. Уг. 264.

Ра́хкати, каю, єш, гл. Квакать. Вх. Уг. 264.

Рахма́н, на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. Чуб. I. 220. III. 29. Kolb. I. 198—200. 2) Нищій. Поти рахман плохий, поки собаки не обступлять. Ном. № 4224.

Рахма́нний, а, е. Смирный, тихій. Рахманний кінь. Черниг. у.

Рахма́нський, а, е. Относящійся къ рахманам. Чуб. I. 220. На Юра-Івана, на рахманський великдень. Ном. № 5634.

Рахми́стер, тра, м. Счетчикъ.

Рахмисти́ня, ні, ж. Счетчица. Ном. № 2484.

Ра́хта, ти, ж. Второй день храмоваго праздника. На другий день (після храму) у нас рахти, щоб то мед вже допивати. О. 1861. XI. 108.

Рахтува́ти, ту́ю, єш, гл. Разсуждать, разсчитывать.

Раху́ба, би, ж. 1) Счетъ, отчетъ, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. I. 49. Раху́би не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666. 2) Разсчетъ, соображеніе. Не прийдеться рахуба до чуба. Ном. 3) Возня, хлопоты. Буде ще з ним рахуба. Оце рахуба!

Раху́бно, нар. Разсчетливо, обдуманно. Я бачу, що він не рахубно робить — продає святці жиду. Борз. у.

Рахува́ння, ня, с. Вычисленіе, исчисленіе. Рахування не в поминання! Коли ж небудь треба да по нас поминки робити. Макс.

Рахува́ти, ху́ю, гл. 1) Считать, разсчитывать, вычислять. Гроші рахувати. Грин. III. 396. Рахувати сир, масло, то й вареників не їсти. Ном. Тернові очка звізди рахують. Чуб. 2) Разсчитывать, взвѣшивать, обдумывать. Чуб. II. 22. Тут довго тяжко рахували. Котл. Ен. II. 34. А козаки гляділи, у вічі вбачали, проміж себе рахували. Макс.

Рахува́тися, ху́юся, єшся, гл. 1) Считаться. Махання забиття не рахується. Ном. № 3884. Любімося як брати, рахуймося як жиди. Ном. № 9712. 2) Собираться, намѣряться. Ми рахувалися вже їхати, як вони прийшли до нас.

Рахунко́вий, а, е. Счетный. Рахункові книжки.