Рджок, ка, м. Зоол. Землеройка, Sorex. Вх. Лем. 460.
Рди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. О животныхъ: горячиться. Жеребець серед кобил рдиться. Лохв. у.
Ребе́речко, ка, с. Ум. отъ ребро.
Ребе́рце, ця, с. 1) Ум. отъ ребро. О. 1861. III. 88. 2) мн. Родъ вышивки на сорочкѣ. Чуб. VII. 427.
Ребро́, ра́, с. 1) Ребро. Худий, аж ребра світяться. Ном. № 8551. 2) Бокъ горы, обрыва, скалы. Шух. I. 14. Яри гайові меж невисокими, та крутими горами та шпилями, меж дубовими та грабовими гаями, що роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір та шпилів. Левиц. I. 203. 3) Каждая изъ двухъ боковыхъ дощечекъ терлиці. Шух. I. 147. 4) — бо́же. Раст. Convallaria multiflora. Лв. 97. См. Кукурічка. Ум. Ребе́рце, ребе́речко. Чуб. V. 662. Повернися бочком…, ще й реберечком. Мил. 103.
Ребровачка, ки, ж. = Рубель (для катанья бѣлья). Вх. Зн. 68.
Рев, ву, м. Ревъ. Скот пустився з ревом. Мнж. 35. Ввійшла к Юноні з ревом, стуком. Котл. Ен.
Ре́ва, ви, об. Плакса. Черк. у. О. 1862. IX. 119. Он рева яблука розсипала. Ном. № 13978. Ув. Ре́вище. Оце ще ревище!
Рева́ш, ша, м. У гуц. древорубовъ: счетъ срубленнаго дерева, проработанныхъ дней и пр., а у гуцульскихъ пастуховъ счетъ удоя, отмѣчаемыхъ зарубками на деревянномъ брускѣ, называемомъ коло́да и распадающемся вдоль на двѣ половины, при чемъ зарубки дѣлаются поперегъ бруска и проходятъ сразу черезъ обѣ половины его; одна изъ нихъ, также называемая реваш, отдается работнику или хозяину скота, а другая остается у ведущаго счетъ. Шух. I. 173, 205, 206, 209.
Реве́нь, ню, м. Раст. Rheum.
Ревидо́н, на, м. Резизоръ. Та наїхали та ревидони бурлак у службу брати. О. 1862. V. 99. См. Ревизон.
Ревидува́ти, ду́ю, єш, гл. Ревизовать, осматривать. Чуб. III. 349. О. 1861. XI. 9. Став жовнірь госпосю ревидувати: чом в тебе, госпосю, уста солодкі?… Чом в тебе, госпосю, очка чорненькі? Гол. I. 147. Нехай опека мене ревидує. Прил. у.
Реви́зія, зії, ж. 1) Ревизія. 2) Народная перепись. Ном. № 1755. Кв. I. 157. Хлопця у ревизію записали. О. 1861. VIII. 16.
Ревизо́н, на, м. = Ревизор. Та наїхали та ревизони бурлак у службу брати. О. 1862. V. 99.
Ревизор, ра, м. Ревизоръ. Стор. II. 104.
Реви́зський, а, е. Ревизскій, значащійся по ревизской записи. Кв. I. 157.
Ре́вище, ща, с. 1) Сильный ревъ. Як ускочив вовк у череду, а вона як счинить ревище. Лебед. у. 2) Мѣсто, гдѣ ревутъ коровы, волы, чуя кровь скотины. Буяють мов на ревищі бики. К. Пс. 89. Заревів Марко, як віл на ревищі. Стор. М. Пр. 19.
Ре́віль, ля, м. = Ревінь. Черк. у.
Реві́ння, ня, с. Ревъ, мычаніе. Ревіння альпійських коров. Левиц. Пов. 134.
Реві́ти, ву́, ве́ш, гл. = Ревти.
Ревли́вий, а, е. 1) Плаксивый. Ревлива дитина. 2) Крикливый, ревущій. Ревлива корова. Зміев. у.
Ре́вне, нар. 1) Горестно, горько, жалостно. Грин. III. 257. Ой ви, діти дрібненькії, заплачте ж ви ревне, ще й орендарь подобріє, то вам маму верне. Чуб. V. 189. Я так ревне плачу, що аж серце з мене вискакує. Федьк. 2) Искренно, сердечно, нѣжно. Хто любить ревне, жаліє певне. Ном. № 8781. Ум. Ревне́нько. Чуб. V. 763. Ревненько заплачу. Волын. у.
Ревни́вий, а, е. Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691.
Ре́вний, а, е. 1) Горькій, горестный. МВ. (О. 1852. III. 66). Ревні сльози. ЗОЮР. II. 296. Плачем ревним я заплакав. К. Псал. 36. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. К. Псал. 138. Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він (Шевченко) підняв прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив із них ревну, сердечну лірику і величний епос. К. (Хата).
Ревни́ці, ниць, ж. мн. Ревность. Ревниці неначе гарячим залізом палили моє нутро. Стор. М. Пр. 34.
Ре́вно, нар. = Ревне. Гол. II. 575. Ой чого я так журюся, чого ревно плачу? К. МБ. X. 12.
Ревнува́ти, ну́ю, єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V.
