рожівку. Чуб. IV. 280. 2) Родъ писанки съ орнаментомъ въ видѣ розы; различаются рожівка сторчова́ и бокова́. КС. 1891. VI. 374.
Рожі́вна, ни, ж. Дочь розы. Рожа дочку чесала, як чесала та й навчала: „дочко моя, рожівно!…“ Мет. 300.
Ро́жувати, жую, єш, гл. Родить. Давно колись рожувало лучче і садки були не такі, як тепер. Харьк. у.
Ро́за, зи, ж. Роза. См. Рожа, троянда. Ум. Ро́зонька, ро́зочка. У саду, в саду розонька цвіла. Пішла Катречка розочки щипати, вирвала квіточку, приложила к личеньку. Грин. III. 25.
Роза́н, на́, м. Розга. Дали йому добрих розанів. Повели, пане сотнику, возмутити її розанами. Кв. I. 100.
Розане́ць, нця́, м. = Вергун. МУЕ. III. 3.
Розбага́тіти, тію, єш, гл. Розбагатѣть. Так розбагатіла! поли деру та спину латаю. Ном. № 1545.
Розбага́тшати, шаю, єш, гл. = Розбагатіти.
Розбагни́тися, ню́ся, нишся, гл. Сдѣлаться грязнымъ. Дорога так розбагнилась, ще не можна їхати.
Розбадьо́ритися, рюся, ришся, гл. Расхрабриться. Иноді скочить (дитина) розбадьорившись та пугою тебе й наб'є. Г. Барв. 311.
Розбаза́р'я, р'я, с. Окончаніе базара. В той день був зранку базарь, так уже к тій порі одходив, — так було вже на розбазар'ї. Павлогр. у.
Розбазі́катися, каюся, єшся, гл. Разболтаться, разговориться. Перше сидів смутний, а далі як розбазікався, то аж нудно стало.
Розбайори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Расходиться, разозлиться. От як розбайорився. Ном. № 3415.
Розба́кати, каю, єш, гл. Отговорить, отсовѣтовать. Так батько та мати її туди і не пустили: там ше, кажуть, тебе розбакають, то ти і не підеш заміж. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Розбала́катися, каюся, єшся, гл. Разговориться. Випили по чарці, розбалакались. Левиц. I. 446.
Розбала́кувати, кую, єш, гл. 1) Разговаривать. 2) — кого́. Уговаривать, увѣрять, наговорить кому. Почали (пани) царя розбалакувати та й завірили, шо це правда. Мнж. 83.
Розбато́вувати, вую, єш, сов. в. розбатува́ти, ту́ю, єш, гл. Разрѣзывать, разрѣзать на куски. Розбатовують телицю, стегна запікають. Рудан. I. 75.
Розбелькота́тися, чу́ся, чешся, гл. Разболтаться.
Розбенкетува́тися, ту́юся, єшся, гл. Разгуляться, давать пиры.
Розбесі́дуватися, дуюся, єшся, гл. Разговориться. Вх. Уг. 265.
Розбе́хкати, каю, єш, гл. Разлить, разбить. Черном.
Розбе́штати, таю, єш и розбе́штувати, тую, єш, гл. Разбаловать, развратить. О. 1862. I. 72. Оці його могоричі та трахтирі і розбештали. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Розбе́штатися, таюся, єшся, гл. Разбаловаться, развратиться. О. 1862. I. 74. Лубен. у.
Розбе́щений, а, е. Распущенный, разбалованный.
Розбива́ти, ваю, єш, сов. в. розби́ти, зіб'ю́, єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. I. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. III. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші є. ЗОЮР. I. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. I. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий,
