дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб'є ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. I. 212.
Розбива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розби́тися, зіб'ю́ся, єшся, гл. 1) Разбиваться, разбиться. На Петра Вериги розбиваються криги. Ном. № 520. Піду ж бо я утоплюся, або в камінь розіб'юся. Чуб. V. 22. 2) Сокрушаться, убиваться. Чумакова жінка за чумаком розбивається. Чуб. V. 1032. 3) Раздѣляться, раздѣлиться.
Розбира́ти, ся = Розбірати, ся.
Розби́ти, ся. См. Розбивати, ся.
Ро́збиш, ша, м. Разбойникъ. Та тут по ціх лісах розбиші жили. Лебед. у.
Розбиша́ка, ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. I. 16.
Розбишакува́ти, ку́ю, єш, гл. Разбойничать. День-у-день п'єте, гуляєте та розбишакуєте. Мир. ХРВ. 243.
Розбиша́цтво, ва, с. Разбойничество.
Розбиша́цький, а, е. Разбойничій. К. Кр. 11.
Розбіга́тися, га́юся, єшся, сов. в. розбі́гтися, жу́ся, жишся, гл. 1) Разбѣгаться, разбѣжаться въ разныя стороны. Синки мої дорогії, беріть коні воронії, розбігайтесь битим шляшком. Чуб. V. 909. 2) Разбѣгаться, разбѣжаться (для толчка, прыжка).
Розбі́гатися, гаюся, єшся, гл. Разбѣгаться. Чого це ти так розбігався сьогодня?
Розбі́гтися. См. Розбігатися.
Розбі́дкатися, каюся, єшся, гл. Прикинуться слишкомъ бѣднымъ, начать бѣдниться.
Розбі́й, бо́ю, м. 1) Разбой. 2) Разбойникъ. Іди, сину, в темні ліси, нехай тебе розбій заб'є. Гол. I. 173.
Розбі́йний, а, е. Взятый разбоемъ. Розбійні речі.
Розбі́йник, ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ном. № 4794. Ум. Розбі́йничок, розбійниче́нько. Чуб. V. 738.
Розбі́йників, кова, ве. Принадлежащій разбойнику. Ой не єсть ти милий мій, ти розбійників син. Чуб.
Розбі́йницький, а, е. Разбойническій. Розбійницький син. Чуб. В розбійницьких наметах тихо й мирно. К. Іов. 25.
Розбі́йниця, ці, ж. Разбойница.
Розбійниче́нько, ка, розбі́йничок, чка, м. Ум. отъ розбійник.
Розбі́йство, ва, с. Разбой. КС. 1883. IV. 773. То розбійство, то гайдамацтво. Левиц. I. 535.
Розбі́йський, а, е. Разбойническій. Ой пали, мила, кам'янії груби, — нехай я нагрію розбійськії груди. Чуб. V. 737.
Ро́збіль, болю, м. Заболѣваніе. До ростріску, до розболю будеш жати. Вх. Зн. 61.
Розбі́р, бо́ру, м. Разборъ, различіе. Нікому нема розбору, не вважають нікого. Кв. I. 148.
Розбіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. розібра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Разбирать, разобрать на части, разлагать на составныя части. Твою хату (будуть) розбірати. Чуб. III. 450. Шинкарочко молода, давай меду і вина, пиши гроші на стіну. Ой як стіну розбереш, тоді гроші побереш. Чуб. V. 917. Люде піч розберуть. Ном. № 10569. 2) Разбирать, разобрать, разнести по качеству или назначенію вещи, разсортировать. Одомкнув скриню і все таки мовчки став розбірати. Що їм відкладає, що особо одбірає. Кв. I. 15. 3) Разбирать, разобрать, расхватать. Зосталось сім сиріточок малюсіньких, і як їх стали люде розбірати, то й вона хлопчика.... взяла у прийми. Кв. I. 199. А нуте, пани молодці, казав він, роскидаючи броню на долівці, — розбірайте у кого нема. Стор. М. Пр. 115. 4) Разбирать, разобрать, различать, разсматривая. Довго я не хотів їсти сирого м'яса; да вже як привик, тоді вже й не розбірав. Грин. I. 46. Не розбіра, їсть усіх, їсть і дівчаток, і хлопчиків. Шевч. 309. Часом вони любили не розбірати своєї і чужої одежі. Левиц. Пов. 6. 5) Раздѣлывать, раздѣлать тушу. Піймав ту свиню, заколов та й ну розбірати. Мнж. 149. 6) Разбирать, разобрать, понимать, понять, взять въ толкъ. Буду слухати, що мені казатимеш, буду й сама розбірати. Кв. I. 167. Що воно означа? Нехай письменні розберуть. Стор. М. Пр.
