Розма́яти. См. Розмаювати.
Розмежо́вувати, вую, єш, сов. в. розмежува́ти, жу́ю, єш, гл. Размежевывать, размежевать. По тім боці Самари пани розмежовують землі. Стор. II. 14.
Розмежува́ння, ня, с. Размежеваніе.
Розмежува́ти. См. Розмежовувати.
Розмеке́катися, каюся, єшся, гл. Раскричаться, (о теленкѣ, баранѣ и пр.).
Розмекета́тися, чу́ся, чешся, гл. = Розмекетатися.
Розме́лкуватий, а, е. О колесѣ: съ большимъ отверстіемъ, чѣмъ нужно, чѣмъ толщина оси. Розмелкувате колесо. Черк. у.
Розмерза́тися, за́юся, єшся, сов. в. розме́рзтися, знуся, нешся, гл. 1) Оттаивать, оттаять. До первого грому земля не розмерзається. Ном. № 417. 2) Лопаться, лопнуть отъ мороза, замерзнувъ съ жидкостью. Пляшка з водою стояла в сінях та й розмерзлася. Богод. у.
Розмета́ти, та́ю, єш, гл. 1) Разметать, разбросать. Розметаю всіх, як вітер мете пил з дороги. К. Псал. 41. Крукам, вранам розметала. АД. I. 67. 2) Разорвать, разметать. Охота як наскочила, — розметала його. Мнж. 31. Щоби того пистолета куля розметала, що я молоденька на нім присягала. Чуб. I. 165.
Розметикува́ти, ку́ю, єш, гл. Поразмыслить.
Розм'єскати, каю, єш, гл. Раздавить, размозжить. Вх. Зн. 60.
Розмива́ти, ва́ю, єш, сов. в. розми́ти, ми́ю, єш, гл. Размывать, размыть, подмывать, подмыть. Прудка ріка береги розмиває. Ном. № 5574. Нехай мої руці поїдять гадюці, а білеє тіло вода розмиє. Грин. III. 266.
Ро́зливки, вок, ж. мн. = Зливки 2. Маркев. 90. КС. 1889. X. 34.
Розмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. розімкну́ти, ну́, неш, гл. Растворять, растворить, открывать, открыть. Я розімкнув портмонет, то й видно було, що грошей чимало у мене. Волч. у.
Розмика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. розімкну́тися, ну́ся, нешся, гл. Размыкаться, разомкнуться, раскрыться. Уста твої не розмикаються. МВ. I. 87.
Розмина́ти, на́ю, єш, сов. в. розімня́ти и розім'я́ти, мну́, неш, гл. Разминать, размять.
Розмина́тися, на́юся, єшся, сов. в. розмину́тися, ну́ся, не́шся, гл. Расходиться, разойтись, разминаться, разминуться, разойтись или разъѣхаться, минуя другъ друга. Понаставляли тут верстів, що й розминуться трудно. Ном. № 6595.
Ро́змир, ру, м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. О. 1862. II. 65; V. Кух. 29. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Котл. Ен. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. О. 1862. II. 61. Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила. О. 1861. XI. Кух. 13.
Розмири́тися, рю́ся, ришся, гл. Разсориться.
Ро́змисл, лу, м. Размышленіе. Луччий розмисл, як замисл. Ном. № 5835. Правда розмислу не потрібує. Ном. № 6701.
Розми́слити, ся. См. Розмишляти, ся.
Розми́ти. См. Розмивати.
Розми́тий, а, е. 1) Размытый. 2) Вони́ між собо́ю не розми́та вода́. — Они межъ собой очень дружны. Ном. № 9525.
Розмишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розми́слити, слю, лиш, гл. 1) Размышлять, размыслить. Чуб. V. 302. Зачав Адам розмишлять: як би нам хліба достати. Чуб. I. 147. 2) Понимать, понять, смыслить. Так навіженний цап на ввесь окіл гукав. Хазяїн річ таку почувши, а по цапиному він дещо розмишляв.... Греб. 361.
Розмишля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. розми́слитися, люся, лишся, гл. Предаваться, предаться размышленію, размыслить. Не сиди, Марусю, розмишляйся. Мет. 159.
Розмі́вка, ки, ж. = Розмова. Розмівка не така, удача не така. Г. Барв. 408.
Розмізчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Размозжить.
Ро́змін, ну, м. 1) Размѣнъ. 2) Обратная мѣна.
Розміни́ти, ню́, ниш, гл. Купить, взять купленное, заплативъ деньги. Пожич мені таляра розмінити черевички. Гол. IV. 520.
Розміня́ти, ня́ю, єш, гл. Размѣнять. Розміняє карбованця, — йде до коршми пити. Чуб. V. 964.
Розміня́тися, ня́юся, єшся, гл. Возвратить другъ другу обратно вещи, которыми раньше помѣнялись. Поміняймось!… Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місті. О. 1862. V.
Розмі́р, ру, м. 1) Размѣриваніе. 2) Часть зерноваго хлѣба, остающаяся въ пользу мельника за помолъ. А я в ставу купалася, а у саду кохалася, а у млині роз-
