Розма́зувати, зую, єш, сов. розмазати, жу, жеш, гл. Размазывать, размазать.
Розма́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. розма́затися, жуся, жешся, гл. Размазываться, размазаться.
Розмазчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Избить въ кровь. Пику розмазчу.
Розмаї́ти, маю́, ї́ш, гл. Разнообразить. А ви вже бо жирно хочете, — щоб чотирі сорочки та й розмаїть, щоб неоднакові були. — Як це, діду розмаїть? — Так, щоб одна на одну не схожа була шитвом. Лебед. у.
Розмаї́тий, розмаї́тний, а, е. Разнообразный. Ном. № 11783. Чуб. I. 176. Вуін пише листи розмаїті. Грин. III. 243. Було в барилах ренське розмаїте. Мкр. Н. 31. У справника все розмаїтний народ: у того шапка черкеська, а в того сива, той у жупані, а той у свиті. Лебед. у.
Розмаї́тний. См. Розмаї́тий.
Розмаї́то, нар. Разнообразно. Думали.... люде розмаїто. Гн. II. 26.
Розма́й, ма́ю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ братъ невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. Нп. Розма́й, розма́й-зі́лля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варятъ, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ это и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла… „Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!“ Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів. Чуб. V. 414.
Розмайо́ритися, рюся, ришся, гл. = Розмагоритися. Ном. № 3415.
Розмайри́н, ну, м. Раст. Размаринъ. Rosmarinus officinalis. Вх. Пч. I. 12. Просив хлопчик розмайрину юрчик. Грин. III. 228.
Розмальо́вувати, вую, єш, сов. в. розмалюва́ти, люю, єш, гл. Расписывать, расписать (красками). Збудую тобі хату світлу, світлу та високу, розмалюю її усякими красками. Шевч. 313.
Розмандрува́тися, руюся, єшся, гл. Предаться странствованію, бродяжничеству.
Розмані́житися, жуся, жишся, гл. Разнѣжиться.
Розманта́чити, чу, чиш, гл. Растратить, промотать.
Розмари́н, ну, м. = Розмайрин. Чуб. V. 195.
Розмарі́я, рі́ї, ж. = Розмайрин. Розмарія сходить. Гол. I. 337.
Розмари́нний, а, е. Розмаринный. Понюхаєм зіллячка розмаринного. Чуб. V. 312.
Ро́змах, ху, м. Размахъ.
Розмаха́ти, ся. См. Розмахувати, ся.
Розмахну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ розмахувати. Размахнуть.
Розмахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. отъ розмахуватися. Размахнуться.
Розма́хувати, хую, єш, сов. в. розмаха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Размахивать, размахать, махая раскачать. Еней чим дуж спис розмахав. Котл. Ен. Розмахував руками. Левиц. Стануть палить степи: вийде чоловік у поле, викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмахи гарненько да й кине. Греб. 400. 2) Развѣвать, развѣять, распустить по вѣтру. Над моїми воротами чорненькая хмара.... А я тую чорну хмару пером розмахаю. Мет. 87. Попіл вітром розмахало. Шевч. 545. Вітер по полю слова розмахав. Шевч. 9.
Розма́хуватися, хуюся, єшся, сов. в. розмаха́тися, ха́юся, єшся, гл. Размахиваться, размахаться. Не довго я пожила з ним на волі: і крилам не дали розмахатись. Г. Барв. 118. Мати лає, батько лає, дуже й розмахався; ой дав Бог, якось хутко нагай увірвався. Чуб.
Розма́цатися, цаюся, єшся, гл. Усердно щупать.
Розма́ювати, юю, єш, сов. в. розма́яти, ма́ю, єш, гл. Развѣвать, развѣять. Повій, вітре, вгору, повій по розгону, розмай русу косу по червонім поясу, розмай по волосині, як жито по колосині. Нп. А я тую хмару рукавом розмаю. Мет. 85.
Розма́яний, а, е. Развѣвающійся. З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона. Г. Барв. 399.
