№ 7236. Держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. Добра́ти ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. В ро́зум прийти́. Образумиться. Не сповна́ ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. I. 187. Перевести́ся на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов'їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. Спа́сти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. Піти́, ходи́ти до голови́ по ро́зум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. II. 157. 2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. I. 244. Ум. Розуме́ць, розумо́к, розумо́чок, розу́монько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.
Розума́ха, хи, об. Умный человѣкъ, мудрець.
I. Розуме́ць, мця́, м. Умникъ. Бач, який найшовся розумець. Черниг.
II. Розуме́ць, мцю, м. Ум. отъ розум.
Розумі́ння, ня, с. Пониманіе. К. Кр. 28. Твого святого розуміння не вмію розумом збагнути. К. Псал. 310.
Розумі́ти, мі́ю, єш, гл. Понимать. Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не пам'ятаю. МВ. II. 13.
Розумі́тися, мі́юся, єшся, гл. — на чо́му. Понимать, смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ. Він на тому не розуміється. Розуміється, як Мошко на перці. Ном. № 6512.
Розу́мний, а, е. 1) Разумный, одаренный разумомъ. І скотина розумна, даром, що не говорить. Ном. № 404. 2) Умный. Було собі три брати — два розумних, а третій дурний. Рудч. Ск. I. 69. Ум. Розумне́нький, розумне́сенький.
Розу́мник, ка, м. Умникъ. Желех.
Розу́мниця, ці, ж. Умница. Шевч. 306.
Розумні́шати, шаю, єш, гл. Дѣлаться умнѣе, умнѣть. Ном. № 4164.
Розу́мно, нар. 1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує. Стор. II. 247. Він розумно відказав. Єв. Мр. XII. 34. 2) Понятно. О. 1861. V. 32. Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. К. ЧР. 182. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. К. Псал. 227. Ум. Розумне́нько, розумне́сенько.
Розумо́вий, а, е. Умственный. К. Кр. 20. Розумова неволя. Левиц. I. 241. Висока стадія розумової культури. К. ХП. 124. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування. К. ХП. 135.
Розумо́к, мка́, розу́монько, ка, розумо́чок, чка, м. Ум. отъ розум.
Розумува́ння, ня, с. Разсужденіе. О. 1862. I. 68. Не багато тут буде нашого розумування. О. 1862. I. 65.
Розумува́ти, му́ю, єш, гл. Разсуждать.
Розфі́йниця, ці, ж. Расточительница. Желех. Ведемо ті господиню: до комори клюшницю, до муки розфійницю. О. 1862. IV. 36.
Розцвірі́нькатися, каюся, єшся, гл. Разщебетаться, разсверчаться. Горобець розцвірінькався.
Розцві́ркатися, каюся, єшся, гл. О воробьѣ: раскричаться. Як пішов горобчик танцювати, — роспурхався, розцвіркався. Грин. III. 663.
Розцвісти́, ся. См. Розцвітати, ся.
Ро́зцвіт, ту, м. Расцвѣтъ, процвѣтаніе. Стали сі люде.... міркувати, яким би робом зупинити розцвіт української мови. К. ХП. 125.
Розцвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. розцвісти́, ту́, те́ш, гл. Расцвѣтать, расцвѣсти. То не вишня-черешня розцвітає. Чуб.
Розцвіта́тися, та́юся, єшся, сов. в. розцвісти́ся, ту́ся, те́шся, гл. = Розцвітати, розцвісти. У лузі калинонька розцвілася. Чуб. III. 118. Гречка розцвілась саме, а мороз узяв да й зморозив. Рудч. Ск. I. 90.
Розцвяхува́ти, ху́ю, єш, гл. Разукрасить гво́здиками.
Розцілува́ти, лу́ю, єш, гл. Расцѣловать.
Розцілува́тися, лу́юся, єшся, гл. Рас-
