цѣловаться. Розцілувався, як жид на шабаші. Ном. № 11586.
Розціни́ти, ню́, ниш, гл. = Розцінувати. Розцінили всякий ступінь землі. К. (О. 1861. I. 310).
Розцінува́ти, ну́ю, єш, гл. Расцѣнить.
Розці́пити. См. Розціпляти.
Розціпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розці́пити, плю, пиш, гл. Разжимать, разжать, разнимать, разнять. Розціпити зуби. Розціпила руки і трохи пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.
Розцокота́тися, чу́ся, чешся, гл. = Розсокотатися.
Розцура́тися, ра́юся, єшся, гл. Разойтись, прекратить знакомство. Він розцурався з своєю жінкою та й не живуть укупі. Павлогр. у.
Розчави́ти, влю́, виш, гл. Раздавить, расплющить. Розчавив таркана. НВолын. у.
Розчави́чити, чу, чиш, гл. = Розчавити. А довгомудові так і смерть прийшла: довбня його розчавичила. Чуб. II. 97.
Розчаву́шити, шу, шиш, гл. = Розчавити. Розчавушили хліб. Кобел. у.
Розчавчи́ти, чу́, чиш, гл. = Розчавити. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Розчастува́ти, ту́ю, єш, гл. Израсходовать, потчуя. Ось розчастую оцю горілку та й піду з шиньку. Екатериносл. у.
Розча́ти, ся. См. Розчинати, ся.
Ро́зчах, ху, м. Расколъ въ деревѣ вдоль ствола. Міус. окр.
Розчахну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Расколоть вдоль съ мѣста развѣтвленія дерева. 2) Разорвать въ паху отъ расхожденія ногъ (на льду напр.). Колоть же така — ні з двору. Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той вола розчахнув, а той разом пару. Мир. Пов. I. 111. 3) Распахнуть, растворить. Настя розчахнула двері з гуком, стала на порозі і сміється. МВ. II. 46.
Розчахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) О деревѣ: разодраться, расколоться вдоль въ мѣстѣ развѣтвленія. 2) О человѣкѣ, скотѣ: разорваться въ паху отъ расхожденія ногъ. Шух. I. 215. На льоду розчахнувся. Ном. № 8135.
Розчва́кати, каю, єш, гл. Расквасить. Він йому так пику й розчвакав. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Розчепа́ритися, рюся, ришся, гл. = Розчепіритися. Угор.
Розчепи́ти, ся. См. Розчіплювати, ся.
Розчепі́рити, рю, риш, гл. Растопырить. Жаби розчепірили ноги як крила. Левиц. I. 121.
Розчепі́ритися, рюся, ришся, гл. Растопыриться.
Розчепну́тися, ну́ся, нешся, гл. Разстегнуться. Корсет розчепнувся. Кв. II. 127.
Розчервоні́тися, ні́юся, єшся, гл. Раскраснѣться. Розчервонілось лице. Левиц. I. J. 67. Чого се так розчервонілась, наче хто вибив? МВ. (О. 1862. III. 61).
Розчеса́ти, ся. См. Розчісувати, ся.
Розчетвертува́ти, ту́ю, єш, гл. Четвертовать. Всіх невольничків та повипускали.... взяли Негруєнка, розчетвертували. Чуб. V. 1022.
Ро́зчина, ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Мнж. 6. Ум. Ро́зчинка.
Розчина́ти, на́ю, єш, сов. в. розча́ти, зічну́, не́ш, гл. = Роспочинати, роспочати. Трохи згодом, оддихавши, Мирін знову розчинає. Мир. ХРВ. 87. Розчали робити хату. Константиногр. у. Розчав віяти зерно. Гн. II. 12.
Розчина́тися, на́юся, єшся, сов. в. розча́тися, зічну́ся, не́шся, гл. = Роспочинатися, роспочатися. Чуб. I. 2.
Розчини́ти, ся. См. Розчиняти, ся.
Ро́зчинка, ки, ж. Ум. отъ розчина.
Розчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. розчини́ти, ню́, ниш, гл. 1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. II. 177. 2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173. 3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. I. 66.
Розчиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. розчини́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Отворяться, отвориться. Коли се розчинились двері. Левиц. I. 324. 2) О ящерицахъ; разрѣшиться отъ бремени. Ящурка розчинилась. Чуб. I. 65.
Розчи́слити. См. Розчисляти.
Розчисля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розчи́слити, лю, лиш, гл. Разсчитывать, раз-
