Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/573

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Розстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розстебну́ти, ну́, неш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Він розстебнув одежу. Левиц. Пов. 190.

Розстіба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. розстебну́тися, ну́ся, нешся, гл. Разстегиваться, разстегнуться. Синій жупан розстебнувся. Левиц. I. 240.

Розстогна́тися, ну́ся, нешся, гл. Приняться стонать. Ото вона і розстогналась: така хвора, така хвора. Мнж. 96.

Розстре́лити. См. Розстрілювати.

Розстрига́ти, га́ю, єш, сов. в. розстри́гти, жу́, же́ш, гл. Разстригать, разстричь.

Розстрі́лювати, люю, єш, сов. в. розстре́лити, лю, лиш, гл. Разстрѣливать, разстрѣлять. Чуб. V. 249.

Розстрява́ти, ряю́, є́ш, гл. = Розстряватися.

Розстрява́тися, ряю́ся, є́шся, сов. в. розстря́тися, нуся, нешся, гл. Разставаться, разстаться. Грин. III. 69. Душа з тілом розстрявалася. Харьк. г. Ліпш би не знатися, неже зараз і розстрятися. Ном. № 8783.

Розсту́катися, каюся, єшся, гл. Стучать не переставая.

Розступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. розступи́тися, плю́ся, пишся, гл. Разступаться, разступиться, раздвинуться. Розступіться, подоляне, нехай гиря погуляє. Ном. № 12507. Розступися, сине море, в своїй широкості. Чуб. V. 378. Розступися, сира земле, ой я піду жива в тебе. Чуб. V. 559.

Розстьо́ба, би, ж. Неряха въ одеждѣ.

Розсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. розсу́нути, ну, неш, гл. Разсовывать, разсунуть, раздвигать, раздвинуть.

Розсува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. розсу́нутися, нуся, нешся, гл. Разсовываться, разсунуться, раздвигаться, раздвинуться.

Ро́зсуд, ду, м. = Розсудок 2.

Розсу́дець, дця, м. Разлучающій, ссорящій сплетнями? См. Розсудити 3. Бог дасть судця, а чорт розсудця. Ном. № 7381.

Розсу́джувати, джую, єш, сов. в. розсуди́ти, джу, диш, гл. 1) Разсуживать, разсудить, рѣшить. Розсуджує пригнічених по правді. К. Іов. 79. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Ном. № 7445. 2) Разрѣшать, разрѣшить, разгадать. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон. Чуб. V. 775, 3) Разговорами сплетнями разлучать, разлучить. Женихався, з неї не сміявся, — думав — моя буде, — розраяли та розсудили проклятії люде. Чуб. V. 263.

Розсужа́ти, жа́ю, єш, гл. = Розсуджувати. За отецькою дитиною отець-матір стане, за бідною сиротою сам Бог розсужає. Чуб. V. 448.

Розсу́каний, а, е. Нескладный, непроворный. Ходить як розсукана. Кобел. у. І чим вона хороша? довга та розсукана. Кобел. у.

Розсука́ти. См. Розсукувати.

Розсу́кувати, кую, єш, сов. в. розсука́ти, ка́ю, єш, гл. Разсучивать, разсучить, раскручивать, раскрутить.

Розсумува́тися, му́юся, єшся, гл. Затосковать.

Розсу́нути, ся. См. Розсувати, ся.

Розсупо́нити, ню, ниш, гл. Развязать супоню.

Розсупо́нитися, нюся, нишся, гл. Развязать поясъ, разстегнуть юбку.

Розсу́чий, а, е. Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.

Розсяка́ти, ка́ю, єш, сов. в. розся́кнути, ну, неш, гл. Размягчаться, размягчиться отъ жидкости. Розсяк глей добре, як масло.

Розува́ння, ня, с. розува́ти(ся), ва́ю(ся), єш(ся), гл. = Роззування, роззувати, ся.

Ро́зум, му, м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. Дурни́й ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. З дурно́го ро́зуму. По глупости. Бра́ти на ро́зум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. На ро́зум навести́. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. З ро́зуму звести́. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. Навча́ти ро́зуму, навча́ти на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. II. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. II. 9. До ро́зуму прийма́ти. Внимательно слушать. До ро́зуму дійти́. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. II. 36. До ро́зуму довести́. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном.