Са́ркати, каю, єш, сарча́ти, чу́, чи́ш, одн. в. са́ркнути, кну, неш, гл. 1) Фыркать, фыркнуть. Вх. Зн. 62. Желех. 2) Фыркать, фыркнуть, отвѣтить рѣзко.
Са́рна, ни, ж. = Серна. Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна в гаю помайнують. Шевч. Сарна під байрак втікає. Греб. 319.
Сарса́ма, ми, ж. Инструменты ремесленника. Шух. I. 84, 87, 174.
Сас, са, м. Насѣк. прусакъ. Вх. Пч. 1. 5.
Сатана́, ни́, м. Сатана. Геть від мене, сатано! Єв. Л. IV. 8.
Сатанаї́л, ла, м. Сатана, князь бѣсовскій. Бог бачить, що уже Сатанаїл дожене ангела.... Чуб. I. 35.
Сатани́ний, а, е. Сатанинскій. Сатанине чадо. Левиц. Пов. 343.
Сатані́ти, ні́ю, єш, гл. Бѣситься, злиться.
Сатаню́ка, ки, м. Ув. отъ сатана.
Сахар, ру, м. = Сахарь.
Сахаре́ць, рцю́, м. Ум. отъ сахарь.
Са́харний, а, е. Сахарный. Утри мої смажниї уста, а сахарниї і сам утру. Ном. № 12313.
Са́харниця, ці, ж. Сахарница. Левиц. I. 368.
Саха́рня, ні, ж. Сахарный заводъ. Василина з Ганною ставали на роботу в сахарні. Левиц. I. 23.
Са́харь, рю, Сахаръ. Чужа біда за сахарь. Ном. № 234. Сахарю кус, а соломи віз. Ном. № 12395. Ум. Сахаре́ць.
Саха́тися, ха́юся, єшся, гл. Отдаляться, чуждаться, избѣгать. Дитина сахається її. Екат. у. Сахайся брехні. Сахається вона тебе, як чорта. Конст. у.
Сачови́ця, ці, ж. Чечевица. Ум. Сачови́чка.
Сваві́льний, а, е. Своевольный, самовольный. Лебед. у. Чуб. I. 164. Чи я ж тобі не казала, не бери ж ти мене, бо я роду свавільного, не навчиш ти мене. Нп.
Сваві́льник, ка, м. = Сваволець. Мир. ХРВ. 91.
Сваві́льство, ва, с. Своевольничество. Лубен. у.
Сваві́льно, нар. Своевольно.
Сваво́лець, во́льця, ж. Своевольный человѣкъ.
Сваво́лити, лю, лиш, гл. Своевольничать.
Сваво́ля, лі, ж. Своеволіе. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87. Синочку, Ясеньку, мене Кася не слухала, в сваволю вдавалася. Чуб. V. 727. 2) Своевольная женщина. Яка ж у тебе дочка-сваволя.
Сва́йба, сва́льба, би, ж. Свадьба = Весілля. Бісова свайба: бачиш які чорні тучі? — Видно біс жениться. Чуб. I. 24.
Сва́ненька, сва́нечка, ки, ж. Ум. отъ сваха.
Сва́ненько, сва́нечко, ка, м. Ум. отъ сват.
Сва́нька, ки, ж. Ум. отъ сваха. Желех.
Сваню́тка, ки, ж. Ум. отъ сваха. Желех.
Сва́р, ру, м. Брань, сердитые укоры. Злого ласкою більше улагодиш, як сваром. Котл. НП.
Сва́ра, ри, ж. Несогласіе, ссора.
Свари́ти, рю́, риш, гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.
Свари́тися, рю́ся, ришся, гл. Сердиться на кого. Лубен. у. Ном. № 564. Я на вас сварилася. НВолын. у. Господь золотою різкою свариться. Ном. № 563. 2) Ссориться. Котл. Ен. VI. 6. З великою худобою битись да сваритись. Мет. 83.
Свари́тоньки, гл. Ум. отъ сварити. Як ти будеш сваритоньки, то ся буду журитоньки. Грин. III. 324.
Сварі́ння, ня, с. = Свар. Ум. Сварі́ннячко. А я батенька не боюся, ні сваріннячка його. МУЕ. III. 139.
Сва́рка, ки, ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Лубен. у. Добра жилба, коли сварки нема. Ном. № 3277.
Сварки́й, а́, е́. Сердитый, бранчивый. Ну та й сваркий же твій командир. Стор. II. 84.
Сварли́ве, нар. Ссорясь, сердито. Налетять горобці та й, сварливе цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу. МВ. (О. 1862. I. 96).
Сварли́вець, вця, м. Раст. Helychrisum arenarium. Анн. 164. ЗЮЗО. I. 124.
Сварли́вий, а, е. Сердитый, бранчивый, сварливый. Прошу ж тебе, мій миленький, до свекрухи й не веди, бо свекруха й лепетуха, сварливая голова. Чуб. V. 535.
Сварли́вість, вости, ж. Бранчивость, сварливость.
