безпечний. Чуб. V. 129. Поодрубував руки й ноги, — все за той сердешний хліб. Грин. I. 177. 3) Серде́шне де́рево = Сердешник. 4) —шна трава́. Раст. Orobus vernus L. ЗЮЗО. I. 130. Ум. Серде́шненький. Шевч. 502. Котл. Ен. II. 41.
Серде́чник, серде́шник, ка, м. Шух. I. 176. 1) Сердцевина дерева. 2) Часть друлівника. Шух. I. 277.
Сердзе́вий, а, е = Червоний. Вх. Зн. 62.
Се́рдити, джу, диш, гл. Сердить. Щоб не сердить отамана, покинув Оксану. Шевч.
Серди́тий, а, е. Сердитый, злой. ЗОЮР. I. 12. Сердитий вітер завива. Шевч.
Се́рдитися, джуся, дишся, гл. Сердиться. Сердилась баба на діда, а дід того не відав. Ном. № 3473.
Серди́то, нар. Сердито. А тобі навіщо? одказав дід трохи сердито. Левиц. I. 99. Стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь. Грин. II. 275.
Се́рдіння, ня, с. Гнѣвъ. Я на твоє сердіння байдуже. Нп.
Сердопи́шний, а, е. Кичливый. Вийшов багатий сам за ворота, за ним вибігла челядь сердопишна, горда. Гол. III. 267.
Се́рдува́ти, ду́ю, єш, гл. Сердиться. Мнж. 192. На кого ж ти, мій милий, сердуєш, що мою білу постіль руйнуєш. Грин. III. 301.
Серду́шник, ка, м. Раст. Erythraea Centaurium Pers. ЗЮЗО. I. 122.
Сердю́к, ка́, м. Тѣлохранитель при гетманѣ. К. ЧР. 426. Списи блищать, шапки рябіють; б'ють тулумбаси; сердюки по полю скачуть. Греб. 343. 2) Сердитый, раздражительный. Лубен. у.
Сердю́чка, ки, ж. Сердитая, раздражительная. Лубен. у.
Сердю́ччина, ни, ж. соб. отъ сердюк 1.
Серебро́, ра́, с. = Срібло́.
Серед, нар. Среди, посреди. Серед Чорного моря утопило. ЗОЮР. I. 29. Серед хати стояв.... чоловік. Левиц. Пов. 104.
Середа́, ди́, ж. Среда. Ще не біда, що без риби середа. Ном. № 7229.
Середзе́мний, а, е. Средиземный. Середзе́мне мо́ре. Средиземное море. На гарячому березі Середземного моря. Левиц. Пов. 15.
Сере́дина, ни, ж. 1) Середина, средина. 2) Внутренность. Ум. Сере́динка.
Сере́динка, ки, ж. 1) Ум. отъ середина. 2) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36.
Сере́дній, я, є. 1) Средній, срединный. Чуб. V. 938. Поперед війська не вихвачайся, а позад війська не зоставайся, держися війська все середнього. АД. I. 16. 2) Среднихъ лѣтъ. Ой маненьких потоптала (орда), старих порубала, а середніх чоловіків у полон погнала. Нп.
Середньовікови́й, а́, е́ Средневѣковый. К. Кр. 17.
Середня́к, ка́, м. Сердцевина рога. См. Осередок 1. Вас. 163.
Середо́ви́й, а́, е́ 1) Внутренній. Як його побито, приходив хвершал дивитись; так він не признавсь побоїв середових, значить у животі, або в грудіх; тілько й бачив хвершал синяк під плечем та на голові. Екат. у. (Залюб.). Сало середове. Либонь до сієї комори треба середовий ключ, бо вона запірається з середини. (Залюб.). 2) Средній. 3) Среднихъ лѣтъ.
Середопі́стя, тя, с. Крестопоклонная недѣля.
Середохре́сний, а, е. Крестопоклонный. Ном. № 423. ХС. I. 75. Середохресний понеділок, тиждень.
Середохре́стя, тя, с. 1) Крестопоклонная недѣля. Грин. II. 93. Аж ось зараннє стало сонечко припікати, неначе о правій середі, а ще тілько середохрестє. Кв. 2) Мѣсто, гдѣ расходятся дороги. О. 1862. IX. 69.
Середу́, предл. Посреди. Возложили середу двора огонь. Кв.
Середу́щий, а, е = Середульший. Наймолодший сідельце несе, середущий собірається. Чуб. V. 985.
Середу́льший, а, е. Средній. АД. I. 108. Озоветься менший до середульшого, середульший до старшого. Чуб. V. 847.
Сере́жечка, ки, ж. Ум. отъ серга.
Сере́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ серга. Ой надіну я сережки і добре намисто. Шевч. 2) Цвѣты нѣкоторыхъ деревьевъ (ивы, осины, березы, орѣшника). Ум. Сере́жечка. У нашої Олени сережечки зелені. Ном. № 5351.
Сере́н, на, м. Замерзшій твердый снѣгъ. Угор.
Серени́ти, ню́, ни́ш, гл. Напирать. Угор.
Сержи́на, ни, ж. = Жоржина. Мил. 168.
Сері́к, нар. Сего года. Борз. у.
