Си́лування, ня, с. Принужденіе. До милування нема силування. Ном. № 4979.
Си́луваний, а, е. Принужденный. Силуваним волом не наробишся. Ном. № 1087. Вона мене не жалувала, силувану заміж оддала. Нп.
Си́лувати, лую, єш, гл. 1) Принуждать. Не силуйте мене за нелюба. Мет. 243. У нас по циганській: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий. Ном. № 11024. 2) Припрашивать, угощая.
Си́льне, нар. Сильно, весьма, очень. Туди ішла стара мати — сильне плаче і ридає. Макс. Той чоловік був сильне багатий. Рудч. Ск. Під ним кониченько, під ним вороненький, сильне дужий. Чуб. Церква давня сильне. МВ. I. Ум. Сильне́нько, сильне́сенько. Тяжко зітхнула, сильненько заплакала. Чуб. III. 119. Став сильнесенько кричати. Чуб. V. 436.
Си́льний, а, е. 1) Сильный, крѣпкій, могучій. ЗОЮР. I. 141. Хоч не сильна, аби двір закрасило. Ном. № 8899. Тут є сильний лицарь. ЗОЮР. I. 3. 2) Дающій силу, мощь. Чуб. II. 209—210. У змія єсть дві бочки: у одній вода силна, а в другій безсилна. Як він з ким небудь б'ється, то сам п'є силну воду, а другому дає безсилну. Чуб. II. 208. 3) Большой, сильный. Були на селі сильні багачі. Грин. II. 187. Вона ще зроду не бачила такої сильної води. Чуб. II. 30. Прийшли у такий сильний ліс, шо йому і кінця-краю нема. Мнж. 37. На Різдво сніги сильні залягають. Мил. 202. Що там за сильний ярмарок стає. Левиц. I. 104. Ум. Сильне́нький, сильне́сенький.
Си́льник, ка, м. Могущественный человѣкъ. Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний — знав уже він, як у світі жити має простий чоловік межи князі та сильники. МВ. III. 104.
Си́льно, нар. 1) = Сильне. Той чоловік був силно багатий. Рудч. Ск. I. 153. 2) Насильно. Не сильно — вільно. Ном. № 4953.
Сильце́, ця́, ж. Петля, ловушка въ видѣ петли, силокъ. Шух. I. 236, 237. См. Сіло.
Силю́щий, а, е. Огромный. Силюща могила. Херс. г. Слов. Д. Эварн.
Си́лянка, ки, ж. 1) Веревочка, снурокъ. Угор. 2) Мелкая бисеринка. КС. 1884. IX. 66. 3) Низка бусъ, грибовъ. Си́лянка я́гід. Ягоды, нанизанныя на стебелекъ травы. Вх. Зн. 63. 4) Ленточка изъ бисера, нѣсколько соединенныхъ низокъ бусъ. Гол. Од. 60, 72, 73. Шух. I. 124, 125. Ум. Си́ляночка.
Силя́ти, ля́ю, єш, гл. Низать. КС. 1884. IX. 66.
Си́н, на, м. мн. сини́, иногда сино́ве. Сынъ. Син своїй матері до ніг уклонився. Нп. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: „Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю тобі, сину, каже той дід, продавати, то лучче я тобі так дам. Чуб. II. 68. Бо́жий Син. Сынъ Божій І. Христосъ. За кого ж ти роспинався, Христе, Сине Божий? Шевч. Бі́сів, вра́жий, вра́зький, чо́ртів син. Чортовъ сынъ (брань). Брешеш, вражий сину! ЗОЮР. I. 76. Гей ви, ляхове, вразькі синове! ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте! ЗОЮР. I. 205. Пе́ський, су́чий син. Сукинъ сынъ. Я сучий син, коли отце не він. Греб. 390. Таки́й-сяки́й син. Бранное выраженіе, которымъ, для приличія, замѣняются болѣе ругательные эпитеты. А ти вже закозакувався, сякий-такий сину. ЗОЮР. I. 154. Який син! Кой чортъ. Се ж Ничипір кажучи, брехав: який си́н у його і крапля була в господі. Кв. Злий з си́на.... Злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33. Ум. Сино́к, си́нко, си́нонько, сино́чок, си́нчичок. Грин. III. 692. П'ятий синко ще й Пилипко. Рудч. Ск. I. 28. Один синчичок, як одинчичок. Чуб. III. 273.
Сина́ш, ша́, м. Сынокъ. Добре, синашу! Рудч. Ск. II. 127. Здоров, синашу, ма дитино! — Анхиз Єнеєві сказав. Котл. Ен. III. 69. Ум. Сина́шко. Люляй, люляй козацький синашку! Чуб. V. 347.
Синевод, да, м. Пт. Зимородокъ.
Синеголов, ва, м. Раст. Eryngium planum L. ЗЮЗО. I. 122.
Синеня́, ня́ти, с. Маленькій сынокъ. Мнж. 45.
Сине́та, ти, ж. Темный лѣсъ. Желех. Ой на горі синета. Гол. III. 244.
Синетарь, ря, м. ? Ей вівчарю, синетарю, покинь вівці пасти. Гол. III. 240.
Сине́ць, нця́, м. 1) = Синяк 1. Подивись на твоє личко, маєш синців сорок. 2) Рыба. Abramis ballerus. Браун. 26. 3) Раст. а) синяк 3. ЗЮЗО. I. 121. б) Centaurea cyanus. Вх. Лем. 464.
Си́нів, нова, ве. Сыновній, принадле-
