Скі́кавка, ки, ж. = Скакавиця. Вх. Зн. 63.
Скі́ки, мѣст. = Скільки. Наносив скіки йому треба було. Грин. II. 72.
I. Скік! межд. Скокъ! Аж лукавий скік до його на плечі. Рудч. Ск. I. 65.
II. Скік, ско́ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ. Да високі скоки в сороки. Р. Макс. То скоком, то боком. Ном. № 11849. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном., стр. 12, № 513. 2) Танецъ. Ой гвалт, не до скоку! Грин. III. 159. Чаще во мн. ч. Всюди скоки та музики. ЗОЮР. I. 121. 3) мн. Ноги у зайца. Вх. Пч. II. 6. 4) мн. Торчащіе изъ воды камни. Шух. I. 181. Пороги въ рѣкѣ. Шух. I. 81. Досвідчений керманич… зна.... всі скоки у воді, о які розбитися може дараба. Шух. I. 183.
Скі́кну́ти, кну, неш, гл. Скакнуть. Комарь з дуба впаде, то скікне: Ном. № 5770.
Скі́ко, мѣст. = Скіки. Грин. I. 94.
Скі́лька, скі́льки, скі́лько, мѣст. 1) Сколько. Рудч. Ск. I. 65. Не питав і не знав де вони і скільки. ЗОЮР. I. 9. 2) Нѣсколько. Зібралось ще скілько сусідочок. МВ. II. 54. 3) = Стілько. Не скілько смаку, тілько більше гріху. Ном.
Скі́лькість, кости, ж. Количество. Желех.
Скі́лькісь, скількось, мѣст. Нѣсколько, сколько-то. Дав йому скількісь шагів грошей. Стор. М. Пр. 150.
Скілько́ро, мѣст. Нѣсколько. Та вийшло скількоро чоловіка копати буряки. Брац. у.
Скі́млити, лю, лиш, гл. Стонать, пищать, хныкать, визжать. А чого там він скімлить, чи не б'є котрий! „Зачинили собаку в клуні, тепер як скімлить. Уман. у.
Скін, ско́ну, м. 1) Кончина, смерть. 2) Конецъ, предѣлъ.
Скінча́ння, ня, с. Окончаніе. Скажу на скінчання.... О. 1862. II. 58.
Скінче́ння, ня, с. = Скінчання. Єв. Л. XIV. 28.
Скінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Окончить. Чи вже скінчив твої жорстокі речі? К. Іов. 35.
Скінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. 1) Окончиться. 2) Скончаться. Постій, милий, не женися: ще ж я не скінчилась. Нп.
Скі́па, пи, ж. Щепка. Угор. Висох як скіпа. Ум. Скі́пка, скі́почка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Ном. № 1668. Скіпочку засвітила. Гол. I. 58.
Скіпа́ння, ня, с. Раскалываніе, разщепленіе (лучины).
Скіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Колоть, раскалывать, щипать (лучину). 2) Раздроблять въ щепки. (Гарматами) скіпає в скіпки наш Байда гаспидські ґалери. К. Бай. 90.
Скіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Придираться, привязываться, приставать. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? вона не була в лісі. Новомоск. у.
Скіпе́ць, пця́, м. Ямка такой глубины, сколько захватитъ лопата. Мнж. 192. Ямка для обозначенія границы земли. Херс. у.
Скі́пка, ки, ж. Ум. отъ скіпа.
Скі́пщик, ка, м. Платящій за нанятое поле частью урожая. Харьк. г. Лохв. у.
Скі́плина, ни, ж. = Скіпщина. О. 1862. I. 60.
Скі́пщина, ни, ж. Извѣстная часть урожая, достающаяся соучастнику въ обработкѣ земли. Беруть землю за скіпщину у панів. О. 1861. IX. 175.
Скі́ра, ри, ж. Кожа. Шух. I. 122. (Швець) буде чоботи шити, мені скаже скіри волочити. Гол. IV. 185. Ум. Скі́рка.
Скі́рен, рна, не. Скоръ. Бог хоч не скірен, та влучен. Ном. № 47.
Скі́рочка, ки, ж. = Скоринка. Хліба ні скірочки. Ном. № 12294.
Скі́рня, ні, ж. Сапогъ. Єдна скірня. Вх. Лем. 466. Гол. Од. 77. Преим. во мн. ч.: скі́рні. Тепер же мі грайте, чорні скірні поторгала, червоні мі дайте. Гол. III. 422. Ум. во мн. ч. Ско́реньки, скірня́тка. Вх. Лем. 466.
Скірани́й, а́, е́. Кожаный. Уберайтеся борзенько у постоли скіранії. Гол. I. 152.
Скісни́й, а́, е́. Наклонный. Шух. I. 154.
Скі́сно, нар. Наискось, вкось.
Скі́сок, ска, м. 1) Сточенная коса, кусокъ косы, употребляющійся вм. ножа, бритвы и пр. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. Мир. ХРВ. 11. 2) Мѣтка у овцы на ухѣ: а) конецъ уха наискось отрѣзанъ. Черк. у. б) конецъ уха наискось прорѣзанъ. Мнж. 182.
Скіти́ти, чу, тиш, гл. Расточить, потратить. Угор.
