Г. Барв. 215. Скину на неї оком, то вона як жар почервоніє. Стор. М. Пр. 33.
Ски́дати, даю, єш, гл. Сбросить, сложить съ чего либо или куда нибудь (многіе предметы). Скидай лати отам під хлівом. Не скидали ми стога, а сонце вже заходить. Чуб. II. 10.
Скида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ски́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Складываться, сложиться (деньгами), сдѣлать складчину. І скинулись по копійці, купили ще й горілки. Чуб. V. 1048. 2) — чим. Обращаться, обратиться во что. Скидайсь ти, Домно, гадюкою, а я білим каменем стану. Нар. ск. Підем, сестро, в дуброву, скинемося травою. Чуб. V. 918. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла, скинулася сивою зизулькою, у вишневім саду сіла. Мет. 256. 3) — очи́ма. Взглядывать другъ на друга. Він нахилився підіймати, а я й собі.... скинулись близько очима. Г. Барв. 66. 4) — на ко́го. Быть похожимъ, походить на. Він так скидається на когось, та ніяк не згадаю на кого це. Кіев., Под. г.г. Вона на тебе трохи скинулась.
Ски́датися, даюся, єшся, гл. Спохватиться, броситься. Скидались шукати, коли ж нема. Черном. Скидався хортів годувати тоді, як на влови їхать. Черном.
Ски́день, дня, м. Родъ красной рыбы въ Азовскомъ морѣ.
Скидча́, ча́ти, с. Ягненокъ недоносокъ. Новомоск. у. (Залюб.).
Скидя́, нар. Бросая, броскомъ. Ударив мене скидя довбешкою, не зруч. Кобел. у. (Залюб.).
Скиксува́ти, су́ю, єш, гл. Ошибиться, осѣчься. Скиксуєш раз, тоді прощай. Котл. Ен. V. 40.
Ски́мник, ка, м. Схимникъ. К. Бай. 43.
Скинбе́ї, їв, мн. Внутренности, кишки. Вовк.... (кобилу) розірвав, випустив скинбеї і їдять її. Грин. II. 241.
Скиндя́к, ка́, м. Лента. Ум. Скиндячо́к.
Скиндя́чка, ки, ж. = Скиндяк. Пов'яжу на голову червону скиндячку. Кв.
Ски́нути, ся. См. Скидати, ся.
Скипа́ти, па́ю, єш, гл. = Скіпати. ЕЗ. V. 57.
I. Скипа́тися, паюся, єшся, сов. в. скипі́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Свертываться, свернуться (о молокѣ).
II. Скипа́тися, па́юся, єшся, гл. = Скіпатися. Тут Катря моя гине, а тут чоловік скипається проти мене. МВ. II. 132.
Ски́пень, пня, м. Сильный холодъ зимою при тихой погодѣ. Уман. у.
Ски́петро, ра, с. Скипетръ. Тепер ми всі царі, що землю осягнули під вічне скипетро науки да культури. К. Дз. 13.
Скипе́ць, пця́, м. Привитое дерево. Угор.
Скипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці. Рудч. Ск. I. 95. 2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась. Г. Барв. 369.
Скипі́тися. См. Скипатися.
Скипи́ти, плю́, пиш, гл. Прививать. Угор.
Скирги́кати, чу, чеш, гл. Плохо пѣть. Хлопці, дівки.... скиргичуть колядки. КС. 1882. XII. 624.
Скирготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. = Скреготати. Зубами скирготить. Чуб. II. 417.
Ски́рта, ти, ж. Скирда. Котл. Ен. I. 6. А там снопи, а там скирти. Шевч. Скирта сіна. Грин. II. 201. Ум. Ски́рточка.
Скиса́ти, са́ю, єш, сов. в. ски́снути, ну, неш, гл. Скисать, скиснуть. Нехай він скисне на путрю. Ном. № 5119.
Скислі́ти, лі́ю, єш, гл. = Скиснути. Капустиця під лавкою іще не скисліла. Грин. III. 327.
Ски́снути. См. Окисати.
Скит, ту, м. Скитъ. К. Бай. 112.
Скита́льник, ка, м. Скиталецъ. Ум. Скита́льничок. Мій таточку, мій скитальничку! Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.
Скита́льниця, ці, ж. Скиталица. Моя й скитальниця, моя й горювальниця! Мил. 195. Ум. Скита́льничка.
Скита́ння, ня, с. Скитаніе. Мил. 201.
Скита́тися, та́юся, єшся, гл. Скитаться. Іване, синочку мій, де ти скитався? Грин. I. 46. Нещасні ж сирітки та підуть скитатись. Грин. III. 411.
Ски́тки, ків, мн. Скитанія. Піти́ у —. Отправиться скитаться. Він у скитки пішов. Г. Барв. 295.
Ски́тник, ка, м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались. Пирят. у.
Скитува́ти, ту́ю, єш, гл. Жить скитникомъ. Хто ж у цім скиту скитуватиме? К. Бай. 112.
Скі́глити, глю, лиш, гл. = Скиглити.
