вставленный вдоль въ край деревянной дощечки. Вас. 153, 157. См. Шкафа.
Скацірува́ти, ру́ю, єш, гл. Избить. Зміев. у.
Ска́ятися, ска́юся, єшся, гл. Раскаяться. Чорна гречка, білі крупи, не впадайся, дівча, в руки, бо як мені попадешся, то й на послі не скаєшся. Чуб. V. 123.
Сквапли́вий, а, е. Торопливый, поспѣшный. Суд сквапливий рідко буває справедливий. Ном. № 7379.
Сквапли́во, нар. Торопливо, поспѣшно.
Сква́пний, а, е. 1) = Сквапливий. 2) Падкій. Котл. Ен. IV. 11. О, він сквапний на те, щоб крадене купувати. Волч. у.
Сква́р, ру, м. Жаръ, зной. См. Шквара.
Скварча́ти, рчу́, чи́ш, гл. = Шкварчати.
Сквере́сть. меж., выражающее крикъ птицы? См. Скверещати. Коли єсть, то шелесть, а як нема, то сквересть. Ном. № 10830.
Сквереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Рѣзко чирикать (о сойкѣ и др.).
Скве́рний, а, е. Скверный. Скверний гаде. Шевч.
Скверни́ти, ню́, ни́ш, гл. Осквернять. Умийтеся; образ Божий багном не скверніте. Шевч.
Скве́рність, ности, ж. Скверность, гадость.
Скви́ра, ри, ж. = Шквиря. У середині граблі, вила і сокира, якими було роблю, хоть якая сквира. КС. 1882. I. 224.
Сквирк, ку, м. Плачъ, хныканье.
Скви́ритися, рюся, ришся, гл. Хныкать, плакать. Тільки й мовчить, як лазить, а як на руки, — і почне сквиритись.
Скели́стий, а, е. Скалистый. (Будинки) стояли на високому скелистому шпилі. Левиц. I. 217.
Ске́льний, а, е. Скалѣ принадлежащій, къ скалѣ относящійся, скальный. Так орел, осягши скельної вершини, дивиться зневажно на малі тварини. Щог. Сл. 41.
Ске́ля, лі, ж. Скала. Мнж. 32. Море, грай, реви, скелі ламай. Шевч. 57.
Скемі́ти, млю́, ми́ш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
Скепа́ння, ня, с. = Скіпання.
Ске́пка, ки, ж. = Скіпка.
Скепа́ти, па́ю, єш, гл. = Скіпати.
Скепкува́ти, ку́ю, єш, гл. Сдѣлать пакость въ насмѣшку? Москаль прокляти так зробив їм да такую капость скепкував. Рудч. Ск. II. 173.
Скерва́вити, влю, виш, гл. = Скрівавити. Збили, скервавили, обдерли до нагва. Гн. I. 11.
Скерге́ля, лі, об. Болѣзненный человѣкъ.
Скерува́ти, ру́ю, єш, гл. Направить. Одчини браму та скеруй половими добре, щоб часом не зачепиться. Рк. Левиц.
Ски́ба, би, ж. 1) Ломоть. Одрізана скиба од хліба, вже її не притулиш. Ном. № 8990. 2) Пластъ земли при паханіи. Чуб. VII. 398. Грин. II. 152. Ум. Ски́бка, ски́бонька, ски́бочка. Чуб. V. 492. Порізав кавуна на скибки. Левиц. Пов. 229. Ой ори, ори, синку, дрібненьку скибку. Чуб. III. 389. Розріжеш яблучко і даси по скибочці всім. Г. Барв. 343.
Скибча́стий, а, е. Съ продольными углубленіями снаружи (о плодахъ). Скибчаста диня.
Скивну́ти, ну́, не́ш, гл. Кивнуть. Та й головою скивнула. Г. Барв. 116.
Скиг, гу, м. = Скигління. МВ. III. 95.
Ски́гління, ня, с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11.
Ски́глити, глю, лиш, гл. Визжать, стонать, плакать, издавать жалобные звуки. Скиглить, мов кривий цуцик. Ном., стр. 47. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче. Шевч. Сови та пугачі скиглили, пугикали. Стор. М. Пр. 16. Не скигли, бо ти всіх побудиш. Шевч.
Скида́ти, да́ю, єш, сов. в. ски́нути, ну, неш, гл. 1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Черниг. у. Добич із коней скидайте. ЗОЮР. I. 32. 2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Уб'ю та й на вишку скину. Ном. № 3649. Скинув рушницю на плече. Мир. ХРВ. 81. 3) Снимать, снять. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. ЗОЮР. I. 36. Почав скидати шапку. Рудч. Ск. I. 129. 4) Только с. в. Выпить (водки). Скинув чарку-другу. Мир. Пов. II. 63. І по третій скинули на шлунок. Мкр. Н. 37. 5) Смѣнять, смѣнить, отставлять, отставить отъ должности. Скиньмо голову, люде добрі. Левиц. Пов. 185. 6) — горща́. Ставить, поставить родъ сухой банки на животъ. 7) Скида́ти на ко́го. Быть похожимъ. Обличчям він дуже скида на вас. О. 1862. IX. 61. 8) — руко́ю на ко́го, що. Показывать, показать. ЗОЮР. I. 310. 9) — о́ком, очи́ма. Бросать, бросить взглядъ, взглянуть.
