Ск. I. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57.
Ско́чка, ки, ж. 1) Лѣсная мышь, Mus silvaticus. Вх. Уг. 267. 2) мн. раст. а) Sempervivum hirtum L. ЗЮЗО. I. 136. б) Sempervivum tectorum L. ЗЮЗО. I. 136.
Ско́чувати, чую, єш, сов. в. скоти́ти, чу́, тиш, гл. Скатывать, скатить, взваливать, взвалить. Скоти сей камінь наниз. Хотіли удвох скотити на віз того кабана…, а я його й сам скочу. Рудч. Ск. I. 157.
Ско́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. скоти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Скатываться, скатиться. А по руці тихо скотилась горошиною на стіл сльоза. Левиц. I. 76. 2) Сворачиваться, свернуться. Як буде страшний суд, то.... небо скотиться у клубочок і впаде додолу на землю. Чуб. I. 221.
Скочува́тися, чу́юся, єшся, гл. Переѣхать, переселиться. Вх. Зн. 64.
Ско́чки, нар. Вскачь, галопомъ. Коні бігли скочки. Екат. у.
Скошла́тіти, тію, єш, гл. Стать всклокоченнымъ.
Скоштува́ти, ту́ю, єш, гл. = Скуштувати. Чи знаєш ти, дівчино, я хороше прошу яблучка червоного з саду скоштувати. Чуб. V. 327.
Скошту́нок, нку, м. Проба.
Ско́шувати, шую, єш, сов. в. скоси́ти, шу́, сиш, гл. Скашивать, скосить. Г. Барв. 224. Косарь непевний, мовчки скосить. Шевч. Молоде, то як косою скосило. МВ. II. 16.
Ско́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. скоси́тися, шу́ся, сишся, гл. 1) Скашиваться, быть скошеннымъ косою. 2) Перекашиваться, перекоситься, скашиваться, дѣлаться, сдѣлаться косымъ. Конст. у. 3) Только сов. в. ? Свихнуться, сойти съ ума. Г. Барв. 79. Ти зовсім скосилася! — з серцем промовила дядина. Г. Барв. 86.
Скра, ри, ж. Искра.
Скра́голь, гля, м. = Скраколь.
Скрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. скра́стися, дуся, дешся, гл. Красться, подкрадываться, подкрасться. Ото я скрадаюсь та й скочив до лави. Драг. 63. Я сиділа, вінок плела, а він скрався та й злякав. Мир. ХРВ. 304.
Скракни́к, ка́, м. 1) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Шух. I. 255. 2) Часть маслобойни. См. Олійниця. Шух. I. 163.
Скра́ко́ль, кля, м. Родъ кегля. Скраклі́. Игра въ кегли, при которой кегли сбиваются бросаемой палкой. Чуб. III. 98. КС. 1887. VI. 477. Ив. 23. 2) Деревянная связь у плуга, куда вставляютъ дышло. Борз. у. Новомоск. у. 3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что жабки, карпульці. 4) См. Начиння. Шух. I. 255, 256. 4) Часть маслобойни. См. Олійниця. Шух. I. 163. 5) Лещадь. Лубен. у. 6) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.
Скрамни́ця, ці, ж. = Скамниця. Лежить його миленькая на усю скромницю. Чуб. V. 777.
Скраси́ти. См. Скрашати
Скраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. скраси́ти, шу́, си́ш, гл. Украшать, украсить. К. ЧР. 39. К. Пс. 109. Красним цвітом іскрашають. Грин. III. 638.
Скра́ю, нар. Скраю. Моя хата скраю, я нічого не знаю. Посл.
Скреба́чка, ки, ж. У горшечниковъ: деревянная лопаточка для соскребанія глины съ круга и съ рукъ. Вас. 179.
Скребло́, ла́, с. Скребница.
Скребну́ти, бну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай. Ном. № 3448.
Скребта́ти, бчу́, чеш, гл. = Скребти. Сирота сироту скребче, щоб було животу легче. Ном. № 10715.
Скребта́тися, бчу́ся, чешся, гл. Чесаться (пальцами). Сіла бабка на печі, в головку ся скребче. Чуб. V. 1130.
Скребти́, бу́, бе́ш, гл. Скресть, скоблить. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3365. 2) — мо́ркву = Мо́ркву скрома́дити (См. Морква).
Скребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Чесаться.
Скре́гіт, готу, м. 1) Скрежетъ. 2) Стрекотаніе.
Скрегота́ння, ня, с. 1) Скрежетаніе. 2) Стрекотаніе.
Скрегота́ти, чу́, чеш, гл. 1) Скрежетать. Зубами скрегоче. Шевч. 2) Стрекотать. Ой в лісі, лісі сова скрегоче. Чуб. V. 683. Оце мабуть дощ буде, що так скрегочуть жаби. 3) Болтать, скоро и много говорить. Скрегоче, мов сорока на вербі.
Скреготня́, ні́, ж. = Скреготання. Там буде плач і скреготня зубів. Єв. Л. XIII. 28.
Скре́кіт, коту, м. Стрекотаніе.
Скрекота́ння, ня, с. Стрекотаніе.
Скрекота́ти, кочу́, чеш и скрекоті́ти,
