чу́, ти́ш, гл. Стрекотать, каркать, квакать. Чуб. II. 90. Сорока скрекоче — гості будуть. Ном. № 11793. І скрекотять жаби, мов тисяча дівок регоче на селі під великодні свята. К. Дз. 141.
Скрекоту́ха, хи, ж. Стрекотунья, квакушка. Ум. Скрекоту́шка. А це скаче жаба та й каже: „Хто, хто у цій рукавичці?“ — Мишка-скряботушка. А ти хто? — „Жабка скрекотушка.“ Рудч. Ск. II. 1.
Скрепе́ник, ка, м. Сотъ, прилѣпленный въ пустомъ ульѣ для новаго роя.
Скрепени́ти, ню́, ни́ш, гл. Прилѣпить скрепе́ник.
Скрепи́тися, плю́ся, пишся, гл. = Склепитися. Скрепилися уста мої, не могу промовить. Чуб. V. 865.
Скрепи́ця, ці, ж. = Скрипиця 1. Взяли Донця, піймали, назад руки зв'язали, та й повели в темниці, закували в скрипиці. Чуб. V. 952.
Скре́снути, сну, неш, гл. О льдѣ, снѣгѣ: тронуться (весной). Скресла крига, пройшла. МВ. I. 140. Як сніг скресне, зараз сій. Скре́сне на ве́сну. На весну поворотить. Сон-трава цвіте, скоро скресне на весну.
Скри́ва, нар. Искоса. Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає. ЗОЮР. I. 16.
Скрива́ло, ла, с. Покрывало (намі́тка), которымъ покрываютъ новобрачную. Грин. III. 449.
Скрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. скри́ти, ри́ю, єш, гл. 1) Скрывать, скрыть. Ой піду я до річки, до Десни, та нехай вона мене скриє. Чуб. V. 359. 2) Покрывать, покрыть. Голубії фіялочки гору скрили. Мил. 134. — молоду́ Надѣвать на голову новобрачной женскій головной уборъ: очі́пок, намі́тку. Марк. 129. Така вона молода, як сьогодні скрита, — і старощі не пристають. Черн. у.
Скрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. скри́тися, ри́юся, єшся, гл. Скрываться, скрыться, покрываться, покрыться. Надія в кут скрилася. Ном. № 5608.
Скри́вдити, джу, диш, гл. Обидѣть, причинить несправедливость. Ном., стр. 180. Скривдили ляхи український люд. Стор. М. Пр. 130.
Скриви́ти, влю́, виш, гл. Покривить, искривить, согнуть. Не поможе бабі кадило, коли бабу скривило. Ном. № 5667.
Скриви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Покривиться, искривиться. 2) Сморщиться, поморщиться. Скривився, як середа на п'ятницю. Ном. № 8195. Як бідний плаче, то ніхто не баче, а як багатий скривиться, то всяке дивиться. Ном.
Скриві́ти, ві́ю, єш, гл. Сдѣлаться хромымъ.
Скриволі́ти, лі́ю, єш, гл. = Скривіти. Отак, так танець іде, по кривому скриволіє. Чуб. III. 35.
Скриги́ндзати, дзаю, єш, гл. = Скреготати 1. Скригиндзати зубами. Вх. Зн. 64.
Скригу́лець, льця, м. = Крагулець. Вх. Пч. 11. 8.
Скрижі́вка, ки, ж. — капу́сти. Отрѣзанный кружекъ капустнаго кочня. Вх. Зн. 64.
Скри́кнути. См. Скрикувати.
Скри́кувати, кую, єш, сов. в. скри́кнути, ну, неш, гл. 1) Созывать, созвать. Скрикніть ви сон з усіх сторон на рожденного і хрещеного раба Божого N. Ном. № 8412. 2) Вскрикнуть. Ой мені лихо! — скрикнула молодиця. Стор. I. 41.
Скримцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Крѣпко связать. Як піймали його бідолаху, то назад руки скримцювали так, шо ані сюди, ані туди не можна ними повернути. Уман. у.
Скри́льник, ка, м. = Скринник. Сум. у.
Скри́нечка, ки, ж. Ум. отъ скриня.
Скри́нник, ка, м. Сундучникъ, дѣлающій сундуки. Вас. 150.
Скринчи́на, ни, ж. Плоховатый сундукъ. Твоя хижчина, моя скринчина з біленькими сорочками. Мил. 159.
Скри́нька, ки, ж. 1) Ум. отъ скриня. 2) Ларчикъ, шкатулка. Виніс скриньку з грошима, а мабуть було у їй сот три рублів. Кв. I. 96. 3) Часть ремісника́ (см.). Шух. 1. 257. Ум. Скри́нечка.
Скри́ня, ні, ж. 1) Сундукъ. Добра господиня, коли повна скриня. Ном. 2) Въ мельницѣ: ящикъ, въ который падаетъ мука. Мик. 481. 3) Въ водяной мельницѣ: шлюзъ, пространство, заполненное водой передъ заставкою. Черн. у. Новомоск. у. Ум. Скри́нька, скри́нечка.
I. Скрип! меж. Скрипъ! Пішли колеса.... тільки скрип, скрип, скрип. Грин. I. 39.
II. Скрип, пу, м. Скрипъ, скрипѣніе. Чо́боти на скри́пах. Скрипящіе сапоги.
Скрипа́к, ка́, м. = Скрипаль. Шух. I. 29.
Скрипа́ль, ля́, м. Скрипачъ. Пішов
