Смича́й, чая́, м. — чорноголо́вий. Родъ растенія.
Сми́чка, ки, ж. 1) Деревянный крюкъ, которымъ дергаютъ сѣно изъ стога; Новомоск. у. 2) Раст. Carex, осока. Вх. Лем. 467.
Смичо́к, чка́, м. = Лучок. А скрипочка оріхова, а смичок із рути. Чуб. V. 969.
Смі́вка, ки, ж. Насѣк. Syrrphus. Вх. Пч. II. 27.
Смії́ни, ї́н, ж. мн. Свадебный пиръ на четвертый день свадьбы. (Буковина). ЗЮЗО. II. 511.
Смі́ли́вий, а, е = Смілий. Ном. № 4334.
Смі́ли́вість, вости, ж. = Смілість. Мир. ХРВ. 4. Левиц. Пов. 38. Випив для сміливости. Грин. II. 165.
Сміливі́сінько, нар. Совершенно смѣло. Лебед. у.
Смі́ли́во, нар. = Сміло. ЗОЮР. I. 97. Неначе птахи чорні в гаї, козацтво сміливо літає. Шевч. 60.
Смі́лий, а, е. Смѣлый. МВ. (О. 1862. III. 55). Ум. Сміле́нький, сміле́сенький.
Смі́лість, лости, ж. Смѣлость. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс.
Смілі́шати, шаю, єш, гл. Дѣлаться смѣлѣе.
Смі́лка, ки, ж. 1) Также: смі́лка червона. Раст. а) Lychnis Viscaria L (Viscaria vulgaris Moench). ЗЮЗО. I. 127, Анн. 201. б) Hypericum perforatum. Вх. Пч. II. 32. Степова скатерть.... була заткана квітками: червоними купами смілки.... Левиц. Пов. 97. 2) Бусы изъ красной смолы на подобіе коралла.
Смі́лко, нар. = Сміло. Так не смілко береться. Черк. у.
Смі́ло, нар. Смѣло.
Смі́льний, а, е. 1) Смолистый. Смільна сосна. НВолын. у. 2) Опаленный, обожженный, задымленный. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні. Ном. № 8060.
Смі́ти, смі́ю, єш, гл. Смѣть, осмѣливаться. Козак дівку вірно любить, заняти не сміє. Мет. 105.
Сміти́на, ни, ж. Соринка. (Вони) смітини послідньої не стоять. Мир. ХРВ. 266. Ум. Сміти́нка.
Сміти́ти, чу́, тиш, гл. Сорить.
Смітни́й, а́, е́. Сорный, мусорный.
Смі́тни́́к, ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. Смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.
Смі́тни́ця, ці, ж. 1) = Смітник. По улиці, по смітниці, чом на тобі пусто. Чуб. III. 137. 2) Лошадь, вывозящая соръ. Добув десь ту (коняку), шо сміття возять.... Ото виїхав, ту смітницю сорокам-воронам кинув. Мнж. 14.
Сміттюга́, ги́, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору. (Залюб.).
Смі́ття́, тя, с. 1) Соръ, мусоръ. Чи я в мужа не жона, чи не господиня? Сім день хати не мела, сміття не носила. Нп. 2) Бранное: дрянь. Камен. у. Що я за господиня? Я сміття проти моєї пані матки. Г. Барв. 426. Ум. Смі́ттячко. Чуб. V. 1112.
Сміть, ти, ж. Мятель. Угор.
Смітю́х, ха́, м. Пт. = Посміттюха. Вх. Пч. II. 8.
Сміх, ху, м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) На смі́х підійма́ти. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. На смі́х сказа́ти. Сказать въ шутку. Я на сміх сказала, а він і повірив. Смі́хи зби́ти з чо́го. Насмѣяться надъ чѣмъ. Буду тя карати, а чого ти сміхи збила із моєї хати? Гол. I. 79. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 62. Ум. Смішо́к. Федьк. I. 119.
Сміхова́лець, льця, м. = Сміхованець. Вх. Зн. 64.
Сміхова́нець, нця, м. Шутникъ, забавникъ, скоморохъ. Вх. Зн. 64.
Сміховина́, ни́, ж. Что либо смѣшное. Той, хто сказав сміховину, ніколи не сміявся. Г. Барв. 309.
Сміхови́нний, а, е. Смѣшной, юмористическій. По стінах.... малюнки божественні, чи сміховинні. Г. Барв. 122.
Сміхо́вище, ща, с. Посмѣшище. Св. Л. 40. Охріме, не зробись сміховищем села. Греб. 371.
Сміхо́та, ти, ж. = Сміховина? Рк. Левиц.
Сміхотня́, ні́, ж. Хохотъ, смѣхъ (многихъ).
