Сміху́н, на́, м. Часто смѣющійся. См. Смішко, сміюн.
Сміши́ти, шу́, ши́ш, гл. Смѣшить. Не ходи удень, не сміши людей. Чуб. V. 18.
Сміши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Дѣлать себя посмѣшищемъ. Збіглись вівці, кози, всі попові, та об'їли шаровари лепухові.... Не смішися, мій миленький, не смішися, купи собі шаровари та й прикрийся. Грин. III. 326.
Смі́шки, шок, ж. мн. Шутка, смѣхъ. Та вже ж мені не ходити в ліски по орішки: да вже ж мені минулися дівоцькії смішки. Чуб. V. 211. Вам смішки з чужої лемішки: наколоти свеї та й смійся з неї. НВолын. у.
Смішко́, ка́, м. Насмѣшникъ, шутникъ, зубоскалъ. Смійся, смішку, дам тобі кишку. Ном. № 12670.
Смішко́м, нар. Шутя, смѣясь. Підходить до його усе смішком, смішком, а далі як ухватить.
Смішли́вий, а, е. Любящій посмѣяться. МВ. (О. 1862. III. 57). Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля. К. ЧР. 21.
Смі́шний, а, е. Смѣшной.
Смі́шно, нар. Смѣшно. Хоч смішно, аби затишно. Ном. № 12695.
Смішо́к, шка́, м. 1) Ум. отъ сміх. 2) Пт. Lanius minor. Вх. Пч. II. 12.
Смію́н, на́, м. = Смішко = Сміхун. Смійся, сміюне, дам тобі кишку. Ном. № 12670. Ум. Сміюне́ць.
Сміюне́ць, нця́, м. Ум. отъ сміюн. 2) Зубъ-рѣзецъ.
Смію́ха, хи, ж. Смѣшливая, любящая смѣяться. Конст.
Смія́тоньки, ся, гл. Ум. отъ сміятися. Не з мене ся сміятоньки, не з мене ся кпити. Грин. III. 185.
Смія́тися, смію́ся, є́шся, гл. 1) Смѣяться. Смійся, дурню, доля буде. Ном. № 12672. Сміється наймит, а нічого не тямить. Ном. № 12673. 2) — з ко́го. Смѣяться, насмѣхаться надъ кѣмъ. Стоїть дівка на порозі, з козаченька сміється. Мет. 89.
Смо́вдирь, ря, м. Бездѣльникъ, лѣнтяй.
Смовдь, ди, ж. Раст. а) Peucedanum Oreoselinum. ЗЮЗО. I. 131. б) Peucedanum arenarium Valdst et Kit. ЗЮЗО. I. 131. Кріпкий як смовдь. Лубен. у.
Смок, ку, м. 1) Насосъ. О. 1861. VII. 4. Ком. Р. II. 73. 2) — духови́й. Воздушный насосъ. Ком. Р. II. 69.
Смоківни́ця, ці, ж. Смоковница. Загледівши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на ній. Єв. Мр. XI. 13.
Смокта́ння, ня, с. Сосаніе.
Смокта́ти, кчу́, чеш, гл. 1) Сосать. Смоктав люльку. Стор. М. Пр. 121. Смоктали їх п'явки. 2) Пить жадно. Галушки глитала, сирівець смоктала. Щог. В. 78.
Смоктону́ти, ну́, не́ш, гл. Потянуть. Випив і калганівки, не забув смоктонути і перчикової. Кв.
Смола́, ли́, ж. 1) Смола. Чорний як смола. Ном. 2) — ше́вська. Варъ. 3) — земна. Асфальтъ. Шух. I. 12.
Смо́лавець, вця, м. Сопливецъ. Угор.
Смо́лавий, а, е. Сопливый. Угор.
Смо́лавка, ки, ж. — біла. Раст. Silene nutans. Шух. I. 22.
Смоли́ти, лю́, лиш, гл. Смолить.
Смо́лі, лів, м. мн. Сопли. Угор.
Смолі́вка, ки, ж. Сосновая лучина. Вх. Лем. 467.
Смолки́й, а́, е́. Смолистый. Смолке поліно соснове. Рк. Левиц.
Смоло́вий, а, е. Сосновый. У тебе хата дубовая, у мене смоловая. Чуб. III. 148.
Смолоза, зи, ж. Раст. Salix Caprea. Вх. Лем. 467.
Смолоски́п, па, м. Факелъ. В гордім замку на подвір'ї смолоскипи запаляли. Федьк. I. 123.
Смо́лька, ки, ж. Трубка курительная. Ходять по церкві у мегерках, смольки курять, регочуться. Рудч. Ск. II. 197.
Смо́льний, а, е = Смолкий. Соснова тріска дуже смольна. Рк. Левиц.
Смоляни́й, а́, е́. 1) Смоляной, смолистый. А в дівчини Гапки смоляниї лавки: як сів, — прикипів, і вечерять не схотів. ХС. II. 196. 2) Чорный какъ смола. Ой бодай же ти, дівчинонько, того не взрівала, щоб рученька смоляная травиченьку жала. Чуб. V. 1036.
Смоляни́к, ка́, м. = Смолоскип. Лохв. у.
Смоля́нка, ки, ж. 1) = Мазанка 4. Вх. Зн. 64. 2) Раст. Viscaria vulgaris (Lychnis Viscaria L.). ЗЮЗО. 127. Ум. Смоля́ночка.
Смоля́р, ра́, м. Смоляръ, смолильщикъ, смоловаръ.
Сморж, жа́, сморжі́й, жія́, м. Грибъ:
