сморчокъ, Morchella esculenta Pers. Анн. 218. Вх. Пч. II. 33.
Смо́рід, роду, м. Смрадъ, вонь. Борз. у. Більш смороду, ніж потіхи. Ном. № 9853.
Сморо́дина, ни, ж. 1) Черная смородина, Ribes nigrum. Калину ламаю, смородину ріжу. Чуб. V. 85. 2) Смороди́на. Хороводная весенняя дѣвичья пѣсня.
Смородли́вість, вости, ж. Смрадность.
Смородли́вий, а, е. Смрадный.
Смородо́к, дку́, м. = Смородина. Ум. Смородо́чок. Ой піду я в сад, садочок у зелений смородочок, та ляжу засну. Чуб. V. 702.
Смо́родь, ді, ж. = Сморід. Употр. также какъ брань. Смородь така, — ще й несеться. Борз. у.
Сморо́дяний, а, е. Смородинный (черной смородины). Смородяний цвіт. Мил. 131.
Сморч, ча́, м. = Сморж. Вол. г.
Сморчо́к, чка́, м. = Сморж. ЗЮЗО. I. 128.
Смо́рщик, ка, м. Названіе одного изъ играющихъ въ шкопирту. Ив. 20.
Сморщи́на, ни, ж. У сапожниковъ: деревян. дощечка, вставляемая въ передокъ сапога, когда сапогъ на колодкѣ. Сумск. у.
Сморщо́к, щка́, м. = Сморчок? Щоб тобі довіку було там сморщком сидіти. Г. Барв. 120.
Смотрі́ти, рю́, риш, гл. = Гледіти. Смотри кінця кожній справі. Ном. № 2613.
Смрід, ро́ду, м. = Сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід. Ном. № 9173.
Сму́га, ги, ж. 1) Черта, штрихъ. Козел., Лубен. у.у. 2) Полоса. Св. Л. 138. На руках було видко сині й червоні смуги од вірьовки. Левиц. Пов. 104. На спині знать кровавії смуги. КС. 1882. IV. 171. Ум. Сму́жка, сму́жечка. Смужечка світу. Мир. Пов. II. 117.
Смугана́стий, а, е = Смугнастий. Св. Л. 202.
Смугаря́стий, а, е = Смугнастий. Чорні п'явки — то кінські, а котрі смугарясті, як в'юни, то саме добре: жиди купують. НВолын. у.
Смуга́стий, а, е = Смугнастий.
Смугля́вий, а, е = Смаглявий. Г. Барв. 447. На смуглявих щоках грав рум'янець. Левиц. I. 12. Ум. Смугляве́нький. Г. Барв. 217.
Смугля́стий, а, е = Смуглявий. Вх. Лем. 468.
Смугна́стий, а, е. Полосатый. На гробовищі хрест помальований смугнастий. Кіев. г.
Смуда́, ди́, ж. = Смовдь. Не жаліслива сестриця повела брата додому, сама стала з смудою. Ой смудо, смудо тонкая! Була в мене невіхна такая. Харьк. г.
Сму́дитися, джуся, дишся, гл. Жариться, печься. Там (у пеклі, в печі) душі ся смудили і чорти їх мішали желізними кочергами. Гн. II. 252.
Сму́жечка, ки, ж. Ум. отъ смуга.
Сму́жка, ки, ж. Ум. отъ смуга.
Смужка́тий, а, е = Смугнастий.
Смурну́ти, рну́, не́ш, гл. Дернуть. Як смурне того кота за хвіст. О. 1862. VI. 35.
Сму́та, ти, ж. Печаль, грусть.
Сму́тен, тна́, не́ = Смутний.
Смути́ти, чу́, тиш, гл. Печалить, наводить грусть.
Смути́тися, чу́ся, тишся, гл. Печалиться. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63).
Сму́тість, тости, ж. Унылость, грустное расположеніе. Більше смутости, як радости. Ном. № 9854.
Смуткува́ти, ку́ю, єш, гл. Грустить. МВ. II. 10. Смуткувала Марина осінь, смуткувала й зіму. Левиц. I. 32.
Смутли́вий, а, е. Печальный. Матка Його жалослива стоїть під хрестом смутлива. ЗЮЗО. I. Матер. 28.
Смутни́й, а́, е́. Грустный, печальный, унылый. Хазяїн смутний, все здихає. ЗОЮР. I. 73. В погоду й смутний веселим буває. Ном. № 602. Ум. Смутне́нький, смутне́сенький. Чуб. V. 27. МВ. II. 83.
Сму́тність, ности, ж. = Смуток. Видів вашу смутність і хотів порадити вам. Гн. II. 54.
Смутні́ти, ні́ю, єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла. МВ. II. 180.
Смутно, нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. ЗОЮР. I. 120. Сму́тно себе́ ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. ЗОЮР. I. 28. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Макс. Ум. Смутне́нько, смутне́-
