Сороко́вий, а, е. Сороковой. Підходили вже сорокові літа йому. К. Гр. К. 15.
Сорокови́ни, ви́н, ж. Сороковый день по смерти. Мил. 171. На сороковинах так було, як і на похоронах, тільки панахиду ще й на гробу правили. ЗОЮР. II. 287.
Сорококли́нці, ців, м. мн. Орнаментъ на писанкахъ, въ которомъ заключается 40 треугольниковъ. КС. 1891. VI. 364.
Сорокола́тий, а, е. Имѣющій 40 заплатъ, оборванный (шуточно). Ех, брате, брате сороколатий, а на мені сімсот і чотирі. Погов. Черк. у.
Сороколі́тній, я, є. Сорокалѣтній. О. 1861. I. Кон. 321.
Сорокопу́д, да, сорокопу́ст, ста, м. Пт. сорокопутъ. Вх. Пч. II. 12. Сорокопуда гріх бить, бо він за курями тягне — кобця б'є. Чуб. I. 60.
Сорокоу́ст, та, м. Сорокоустъ. Кв.
Соро́куватий, а, е. Пестрый: черный съ бѣлымъ. Богод. у.
Сороку́ля, лі, ж. Гадюка. Сорокуля го уп'єлила. Вх. Зн. 73.
Сорокуш, ша, м. = Сорокопуд. Вх. Пч. II. 12.
Со́ром, му и ма́, м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. I. 46. Со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. Без сорома́ ка́зка. Сказка съ непристойностями. Выраженіе это употребляется, когда говорятъ о комъ либо, сдѣлавшемъ или сказавшемъ что-либо непристойное. Ум. Соромо́к.
Соро́матися, маюся, єшся, гл. = Соромитися. Чуб. V. 575. Той бідний батько голодний, а попросити соромається. Грин. II. 170.
Соро́мити, млю, миш, гл. Срамить, стыдить.
Соро́митися, млюся, мишся, гл. Стыдиться, конфузиться. Бо я вже й Бога не боюсь і не соромлюся людей. Шевч.
Соромі́жливий, а, е = Сором'яжливий.
Соромі́тни́й, а, е = Сороміцький. Шевч. II. 162.
Соромі́тник, ка, м. Безстыдникъ. То паскудник, соромітник, він і батька і матір ні за що не має. Васильк. у.
Соромі́тниця, ці, ж. Безстыдница. За те ми не ймемо віри, шоб оце така, мовляв, соромітниця, всьогосвітня ледащиця та переставила свою натуру. Васильк. у.
Соромі́цький, а, е. Безстыжій, безстыдный, срамной, неприличный, похабный. Сороміцькі пісні.
Соромли́вий, а, е. Стыдливый. Доброго здоров'я! ледві обізвалась дівчина, і її лице так і спахнуло соромливим полум'ям. Левиц. Пов. 102.
Соромли́во, нар. Стыдливо.
Соромля́жий, а, е = Сором'язливий. Г. Барв. 383. Така вже в нас соромляжа, мов засватана. МВ. I. 17.
Соро́млятися, ляюся, єшся, гл. = Соромитися. Чого хочеш — попроси, не соромляйся. Грин. III. 650. Я усе соромляюсь, усе мовчу. Г. Барв. 64.
Со́ромно, нар. Стыдно. Та рознесе таку погану славу, що соромно й сказать. Гліб. Соромно такому багатиреві сина-єдинця у найми пускати. Мир. Пов. II. 21.
Соромо́к, мка́, м. 1) Ум. отъ сором. 2) Penis (у малолѣтняго). Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Соромо́та, ти, ж. Срамота, стыдъ. Соромота вийти за ворота. Ном. № 3173. Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота. Чуб. V. 296.
Сором'яжли́вість, сором'язли́вість, вости, ж. = Соромливість.
Сором'яжли́вий, сором'я́жний, сором'язли́вий, а, е = Соромливий. Сором'язлива вже така. Греб. 393.
Сором'яжли́во, сором'я́жно, сором'язли́во, нар. = Соромливо.
Соро́ченька, ки, ж. Ум. отъ сорочка.
Сороченя́, ня́ти, с. Рубашечка, рубашенка, сорочечка. Шиє маленькеє сороченя. Шевч. II. 223. Жиденята, як комашня, обідрані, в чорних сороченятах. Левиц. I. 95.
Соро́чечка, ки, ж. Ум. отъ сорочка.
Соро́чий, а, е. 1) Сорочій. Ном. № 12743. 2) Раст.: а) —чі я́годи. Blitum virgatum. б) —ча ла́пка. Trifolium montanum L. ЗЮЗО. I. 139. в) —чі лапки́. Primula veris. Анн. 272. 3) Соро́че, также: соро́ча л́апка. Мѣтка на ухѣ животнаго: разрѣзъ въ видѣ трехъ пальцевъ птичьей лапки. (Залюб.). Мнж. 182.
Соро́чин, а, е. Принадлежащій сорокѣ. Желех.
Сорочи́на, ни, ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. I. 288.
Сорочи́ни, чи́н, ж. = Сороковини.
