ди, туди повернеться — на все сподаряка. Нп.
Спо́день, дня, м. Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179.
Споди́бати, баю, єш, гл. Встрѣтить. Смерть його сподибала. Гн. II. 232.
Споді́ваний, а, е. Ожидаемый. Не вернуться сподівані. Шевч.
Споді́ванка, ки, ж. Ожиданіе; надежда. Сподівалась я невісточки, як ластівочки, собі на втіху.... Пішла моя сподіванка слідком за некрутами. МВ. II. 12. Билось наше серце солодкими сподіванками. К. ХП. 14.
Сподіва́ння, ня, с. = Сподіванка.
Сподіва́ти, ва́ю, єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. ЗОЮР. I. 27. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. Мил. 202. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває. Макс. (1849), 89.
Сподіва́тися, ваюся, єшся, гл. Ожидать, надѣяться. Слави-пам'яти сподівалась. ЗОЮР. I. 19. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже довіку. Макс. (1849), 110.
I. Споді́тися, ді́юся, єшся, гл. = Сподіватися. П'є п'яниця неділю, а я ся сподію. Чуб. V. 585. От і сподійся з його добра. Камен. у.
II. Споді́тися, ді́нуся, нешся, гл. Дѣваться. Десь то я, мої милі браття, та й сподінуся. Сподінувся пан Свірговський у сирій могилі. АД. I. 160.
Споді́яти, ді́ю, єш, гл. Совершить, сдѣлать. Що ти починив, мій голубе? що ти сподіяв? МВ. (О. 1862. III. 71). Нехай і так, нехай я гріх сподіяв. К. Іов. 40.
Споді́ятися, ді́юся, єшся, гл. 1) Совершиться, сдѣлаться. Оттаке то сподіялось. Шевч. Боюся сам себе спитати, чи се коли сподіється. Шевч. 380. 2) = Сподіватися. Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш. Чуб. I. 269.
Сподо́ба, би, ж. = Уподоба. Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої. Чуб. V. 35.
Сподоба́ння, ня, с. = Сподоба. Ані гречки, ні полови, ні колосування, побив дяку києм.... аж до сподобання. Чуб. V. 674.
Сподо́ба́ти, ба́ю, єш, гл. = Уподобати. Не сподобав козак дівки, пішов до вдовиці. Грин. III. 250. Ой піду я до млина, та до дзюравого, сподобаю мельниченька кучерявого. Чуб. V. 17.
Сподо́ба́тися, ба́юся, єшся, гл. = Уподобатися. Ой дівчино-паняночко, сподобалось мені твоє личко. Мет. 10.
Сподоби́ти. См. Сподобляти.
Сподобля́ти, ля́ю, єш, сов. в. сподоби́ти, блю́, биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Гол. II. 127. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське! бодай же ти літо й зіму зеленіло, як ти мене при нещасливій годині сподобило. АД. I. 171.
Сподо́бний, а, е. Нравящійся; красивый. Употр. въ выраж.: бу́ти сподо́бним, сподо́бною — нравиться. Нам староста сподобний. Рк. Левиц. Ой дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна. Грин. III. 645. Кому то вже така краля не сподобна буде! МВ. (О. 1862. III. 53). А в шинкарки мед-горілка добра, ще й до того дівчина сподобна. Чуб. V. 259.
Сподоби́тися, блю́ся, би́шся, гл. = Сподобатися. В чистім полі, край дороги ляхам сподобився. Чуб. V. 954.
Сподо́к, дка́, м., мн. ч. спідки. 1) Та часть курительной трубки, въ которую вставляется чубукъ. Шух. I. 276. 2) Маленькая тарелочка. Вх. Лем. 469. 3) Спідки́ заклада́ти в хи́жі. При закладкѣ хаты класть въ углы различныя вещи: зелье, стекло, соль, деньги. Вх. Лем. 469.
Сподо́м, нар. Внизу. Сподом обірвали вишні, а вгорі ще. Камен. у.
Спожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. спожи́ти, живу́, ве́ш, гл. Употреблять, употребить (въ пищу), потреблять, потребить. Споживайте, коли вам Бог судив. Ном. № 10522. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити і з панами добрими спожити. Чуб. III. 246. Спожива́йте здоро́ві! Кушайте на здоровье. Шух. I. 34.
Споживля́ти, ля́ю, єш, сов. в. споживи́ти, влю́, виш, гл. Довольствовать, удовольствовать.
Спожи́вок, вку, м. Потребленіе. Рибу і спродував людям.... а то й собі на споживок ішла. МВ. II. 75.
Спожи́ти. См. Споживати.
Спожиткува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Воспользоваться, употребить съ пользой. 2) Съѣсть. Як вони там трохи спожиткували, тогди забралися і пішли у свою дорогу. Гн. I. 88.
Спожи́ток, тку, м. = Споживок. Воро-
