ситься. Сі слова не до тії пісні стосуються. Мовчить, неначе до його і не стосується. Сквир. у.
Стосу́нок, нку, м. Отношеніе.
Сто́та, ти, ж. = Істота.
Сто́тне, сто́тно, нар. Точно, тождественно, дѣйствительно. Воно стотне так в письмі святім написано. Св. Л. 301. Стотно така була, як оця. Конст. у.
Сточи́ти. См. Сточувати.
Сто́чки, чок, ж. мн. Слитые вмѣстѣ остатки. Пила сточки. МУЕ. III. 150.
Сто́чник, ка, м. Рѣзчикъ-артистъ; такъ называютъ гуцульскихъ артистовъ-рѣзчиковъ по дереву, изготовляющихъ художественныя издѣлія. Шух. I. 301, 304, 246, 247.
Сто́чувати, чую, єш, сов. в. сточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Точить, источить. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626. 2) Соединять, соединить, связать, сшить. Ці обидві дошки короткі, треба їх сточити. Міус. окр. 2) Сливать, слить вмѣстѣ оставшееся въ разныхъ посудахъ. 4) Сточи́ти брехню́. Выдумать небылицу, соврать. Чи брехеньки які сточити, кому імення приложити, то так як раз і додала. Котл. Ен. III. 72.
Стоя́к, ка́, м. 1) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Вас. 165. 2) Часть звіяшок (см.). МУЕ. III. 14.
Стоя́ка, ки, ж. Въ загадкѣ: дерево, дубъ. Стоїть стояка, на стояці висить висяка (жолудь). ХС. III. 65.
Стоя́н, на́, м. 1) Стоянъ въ постройкѣ. Тепер становлять хати на стоянах, а колись на лежнях. Лебед. у. 2) Дверной косякъ. Лебед. у. 3) Большая деревянная бочка на винокуренныхъ заводахъ. НВолын. у. 4) Стоячій улей. Подол. г. 5) = Стояк 1. 6) Большая лужа, оставшаяся послѣ разлитія воды? Понад дунаями вода стоянами. Чуб. V. 329. 7) Раст. = Смердючка. ЗЮЗО. I. 140. Ум. Стояно́к.
Сто́янка, ки, ж. 1) Стояніе. А набридла мені отут стоянка. Новомоск. у. 2) Молоко, поставленное для того, чтобы отстоялось. Чом ви не дали молока? — Та не хочеться стоянки починать, бо й так масла нема, ні сметани. Новомоск. у. 3) Навѣсъ или хлѣвъ для лошадей или скота. Радом. у. Вх. Лем. 470. Ум. Стоя́ночка. Пішов Івасенько до стояночки коника сідлати. Лукаш. 155.
Стояно́к, нка́, м. 1) Ум. отъ стоян. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.
Стоя́ти, стою́, ї́ш, гл. 1) Стоять. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Мороз не велик, та стоять не велить. Ном. № 646. 2) Стоять станомъ, лагеремъ. По одну сторону на заход-сонця стояли жовніри, а против сонця стояли запорожці. ЗОЮР. По тім боці на толоці, там цигане стояли. Мет. 87. 3) Ожидать, подождать, стоять. Стій, милий, не вмірай. Нп. 4) — за чим. Дорожить чѣмъ. Я за волами не стою, — беріть їх. Зміев. у. 5) — за що. Считаться чѣмъ, быть чѣмъ, составлять что. В мене те стоїть за лихо пекуче, що мені слова промовити не вільно. МВ. II. 86. 6) — за ко́го. Стоять за кого, поддерживать, держать сторону кого. 7) Быть, находиться. Моє серце в сльозах стоїть. Гол. IV. 465. 8) — над гро́бом. Одной ногой въ гробу стоять. Я над гробом стою, брехати не хочу. НВолын. у.
Стоя́чий, а, е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 1106. 2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий. Ном. № 8904.
Стоя́чка, ки, ж. Инструментъ (на трехъ ножкахъ), на которомъ подковываютъ сапоги. Сум. у.
Сто́ячки, нар. Стоймя. Шух. I. 235,
Стра́ва, ви, ж. Кушанье, пища, кормъ, продовольствіе. Ой нате вам, рибалочки, ще й соли на страву. Мет. 18.
Стравне́, но́го, с. Кормовыя деньги.
Стра́вни́й, а, е. 1) Удобоваримый. 2) Съѣстной, съѣдобный.
Стравня́, ні́, ж. Пропитаніе, кормъ. Радом.
Стравува́ти, ву́ю, єш, гл. Кормить, питать, содержать.
Стравува́тися, ву́юся, єшся, гл. Кормиться, питаться, содержать себя. Як наймусь вартівником до школи, то де я буду стравуватися? я з чужого села. Камен. у.
Страж, жі, ж. = Сторожа. — держати. Быть на караулѣ, на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. I. 71.
Стра́жда́ння, ня, с. Страданіе. Не раз сплакнула, слухаючи страждання Оксанине. Кв. I. 224.
Стра́ждати, даю, єш, гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго. Кв.
Стра́ждатися, даюся, єшся, гл. =
