Схороне́ння, ня, с. Сохраненіе. Дала я свої гроші до схоронення. Харьк. г.
Схороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. схорони́ти, ню́, ниш, гл. = Ховати, сховати. А вже твою милу схоронили. Мет. 99.
Схороня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. схорони́тися, ню́ся, нишся, гл. = Ховатися, сховатися. Ти будеш по тернах, по байраках схоронятися. АД. I. 128. Роступися, сира земле, то я схоронюся. Чуб. V. 602.
Схоті́нка, ки, ж. Желаніе. Троє схотіти. К. Дз. 220.
Схоті́ти, схо́чу, чеш, гл. Захотѣть. З мене молодої хто схоче сміється. Мет. 26. Мене мати на забаву не пускає, як я схочу, перескочу, то й не знає. Мет. 28.
Схоті́тися, четься, гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха. Ном. № 3846.
Схрести́ти, щу́, стиш, гл. Скрестить. Просиділа Настя в кутку, схрестивши руки. МВ. II. 45.
Схря́катися, каюся, єшся, гл. Отхаркаться. Покуре люльки, то й схрякається чоловік, то й лекше на груди. Волч. у.
Схуди́ти, джу́, диш, гл. Истощить, сдѣлать худымъ. На що ви схудили воли отако? Камен. у. (Лобод.).
Сху́длий, а, е. Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88.
Сху́днути, дну, неш, гл. Похудѣть. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Посл.
Схудобні́ти, ні́ю, єш, гл. Обѣднѣть. Вх. Лем. 472.
Схи́бити, блю, биш, гл. 1) Уклониться въ сторону, пошатнуться. 2) Промахнуться. Не схибить стріляючи. Стор. М. Пр. 131. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. 3) Неудаться, выйти неудачнымъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід. Брацл. у.
Схи́битися, блюся, бишся, гл. Уклониться въ сторону, отскочить. Не повалений на місті (кулею) кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубає пластуна, як не вспіє схибитись. О. 1862. II. 63.
Схибну́ти, бну́, не́ш, гл. 1) = Схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую: котрась мене схибнула за плече. Г. Барв. 67. 2) — сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать. Черк. у.
Схибну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) = Схитнутися. Пливе човен води повен, коли б не схибнувся. Чуб. V. 293. Схибнувсь віз. Черк. у. Гадки в неї схибнулися. Мир. ХРВ. 404. 2) Не устоять. Ось уже й татарський баша.... наближається. Наші схибнулись, — далі. Татарюги навздогін. Мир. ХРВ. 128.
Схи́зма, ми, ж. Расколъ, ересь; названіе иновѣрцевъ у католиковъ.
Схизма́т, та, схизма́тик, ка, м. Раскольникъ, еретикъ; названіе иновѣрцевъ у католиковъ. Шевч. 138.
Схизма́тський, а, е. Къ схизматам относящійся. Схизматські попи. Маркев. 58.
Схи́листий, а, е. Наклонный. Верба стояла крива, — схилиста на став. Грин. II. 57.
Схи́листо, нар. Наклонно. Камен. у.
Схили́ти, ся. См. Схиляти, ся.
Схи́лком, нар. Наклонясь. Кажуть люде, моя мати, що я в батька вдався: схилком, схилком попід тинком в зіллячко сховався. Нп.
Схи́лок, лку, м. Наклонъ, спускъ, скатъ, склонъ. Та бо в нашім Яворові корчма коло схилку. Гол. III. 220.
Схи́льний, а, е. Склонный.
Схи́льнистий, а, е = Схилястий. Вх. Лем. 472.
Схи́льчивий, а, е. Покладливый, сговорчивый. Пилипиха була мати своїй дочці не податлива, не схильчива. МВ. II. 84.
Схиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. схили́ти, лю́, лиш, гл. Склонять, склонить, наклонять, наклонить. А сам схилив головоньку, сльози проливає. Мет. 77.
Схиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. схили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Склоняться, склониться, наклоняться, наклониться. Зацвіла твоя червона калина, схилилися калинові віти. Мет. 271. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. 2) Склоняться, склониться другъ къ другу. Ісхиляються в дуброві верхи із верхами. К. Досв. 99. 3) Склоняться, склониться, соглашаться, согласиться. На те схилялись люде, щоб наняти землеміра поміряти землю. Волч. у.
Схисти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Изловчиться, ухитриться. Воно як би у них
