Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/756

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

на ті таблиці написав так: хто сюдою буде їхать, то непремінно щоб сюди заїхав. Рудч. Ск. II. 92. Ум. Табли́чка, табли́чечка. Грин. I. 188.

Та́бор, ру, м. Станъ, лагерь; обозъ, таборъ (у войска, чумаковъ, косцевъ и пр.). Маркев. 14. К. Досв. 7. В яру колись гайдамаки табором стояли. Шевч. Ум. Та́борик.

Табори́тися, рю́ся, ришся, гл. Располагаться лагеремъ, станомъ, таборомъ. Шейк.

Табори́ще, ща, с. Мѣсто прежняго табора, прежней стоянки, лагеря. Стоїте ви залогами в старих таборищах. К. Досв. 225.

Таборо́вий, а, е. Лагерный. К. ЧР. 309.

Таборува́ння, ня, с. Стояніе лагеремъ. Шейк.

Таборува́ти, ру́ю, єш, гл. Стоять лагеремъ. Шейк.

Таборя́нин, на, м. Находящійся въ лагерѣ, стоянкѣ, обозѣ. Кругом добро всім таборянам чиниш. К. МБ. XI. 143.

Табу́н, на́, м. 1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589. 2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. Ум. Табуне́ць, табу́нчик. Засоромивсь осміяний горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.

Табу́нний, а, е. Табунный, изъ табуна.

Табу́нник, ка, м. Табунщикъ. Шейк.

Табу́нників, кова, ве. Принадлежащій табунщику.

Табуно́вий, а, е. Принадлежащій табуну. Коні табунові. К. МБ. XI. 142. Табунове пасовисько. Шейк.

Табу́нський, а, е. Находящійся въ табунѣ. Що ти брикаєш, як табунська кобила? Шейк.

Табу́нчик, ка, м. Ум. отъ табун.

Табу́рка, ки, ж. Верхъ телѣжный, будка, волочокъ. У простий віз він тепер уже й не сяде, а дай йому візок да ще й з табуркою, шоб сонце йому не пекло у пику, або дощ не лив у потилицю. Херс. у. Слов. Д. Эварн.

Тавле́тка, ки, ж. Аспидная доска. Шейк.

Та́волга, ги, ж. Раст. Spiraea. По три пучки тернини і червоної таволги набірайте, бідного невольника по тричі в однім місці затинайте. АД. I. 89.

Таволжа́ний, а, е. Относящійся къ тавол'гѣ. Шейк.

Таволо́жник, ка, м. 1) Spiraea crenata L. Анн. 339. 2 — пужний. Spiraea hypericifolia L. Анн. 340.

Та́врія, рії, ж. Таврическая губернія. Що-весни йдуть було з нашого села у Таврію. Грин. I. 109.

Тавро́ваний, а, е. Мѣченый. Константиногр. у.

Тавро́т, та, м. Родъ дѣтской игры. Шейк.

Тага́н, на́, м. Таганъ, желѣзная подставка съ ножками, на которой варятъ пищу, раскладывая подъ ней огонь. Ум. Тагано́к, тага́нчик.

Тагана́шка, ки, ж. Одинъ изъ низшихъ сортовъ крымской соли. Сумск. у.

Тагано́к, нка́, м. Ум. отъ таган.

Таганува́ти, ну́ю, єш, гл. Остановиться въ степи для приготовленія кушанья. Шейк.

Тага́нчик, ка, м. Ум. отъ таган.

Тади́, тадива́й, нар. = Туди. Вх. Зн. 23. Єно нам повіджь, ци не ішла тади, ци не ішла дака білаглова. Гол. II. 10.

Тає́мний, а, е. Тайный, секретный. Той діла їх розуміє і таємні мислі. К. Псал. 75.

Таємни́ця, ці, ж. 1) Секретное мѣсто. 2) Тайна. Маю я їдну таємницю, але ніхто її від мене не возьме. Шейк.

Таємни́чий, а, е. 1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189.

Таємни́чо, нар. Таинственно. Таємничо у куточку карти роскладала. Млак. 89.

Тає́мність, ности, ж. Тайна, секретъ. Чуб. I. 295.

Тає́мно, нар. Тайно.

Таємнощі, щів, ж. Тайныя дѣла, вещи, которыя нужно скрывать. Шейк.

Та́їнство, ва, с. Таинство. Таїнство странноє і в Віфліємі чудо явноє. Колядка. Шейк.

Таїти, таю́, ї́ш, гл. Таить, скрывать, не обнаруживать. Нічого гріха таїти. Ном. № 7437. Таїть у серці зло. К. Псал. 100. Гріхів не тайте. АД. I. 177.

Таї́тися, таю́ся, ї́шся, гл. Скрываться, не обнаруживаться. Що зробила — не таїсь, признайсь лучче. Як ми не таїлись