Таска́тися, ка́юся, єшся, гл. Волочиться, шляться.
Тасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Тащить. Вода так її в прірву й тасує. Харьк. у. 2) Колотить. Києм тасував він смерть суху, безносу. Мкр. Н. 34.
Тась-тась! меж. для призыва утокъ. Херс. г. Полт. Kolb. I. 66.
Та́ська, ки, ж. Ум. отъ тася.
Та́ськало, ла, об. Кричащій: тась-тась! Шейк.
Та́ськання, ня, с. Призывъ утокъ крикомъ: тась-тась! Шейк.
Та́ськати, каю, єш, гл. Призывать утокъ, крикомъ: тась-тась! Шейк.
Тасю́-тасю́! меж. = Тась-тась. Тасю-тасю, качуре, додому! продам тебе жидові рудому. Нп.
Тасю́кати, каю, єш, гл. Кричать: тасю-тасю! Шейк.
Та́ся, сі, ж. Дѣтск. утка. Шейк. Ум. Та́ська, та́сінька, та́січка.
Тат, сз. Вѣдь, да вѣдь. А ти, дівча, дівчаточко, не лакомся на 'ня, тат я духовна особа, не пойдет ти за 'ня. Гол. III. 248.
Тата́р, ра, тата́рин, на. м.; мн. ч. тата́ри и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. I. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. I. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. I. 164. Ум. Тата́ронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки. АД. I. 164.
Татара́к, ку, м. Раст. Acorus Calamus L.
Татара́ковий, а, е. Относящійся къ татараку. Шейк.
Татарва́, ви́, ж. соб. Татары.
Татаре́нко, ка, м. Татаринъ, сынъ татарина. Гей одсунься, миленька, нехай заб'ю татаренка. АД. I. 164.
Тата́рин. См. Татар.
Тата́ринів, нова, ве. Принадлежащій татарину. Татаринова голова. Морд. Оп. 85.
Тата́рка, ки, ж. 1) Татарка. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. АД. I. 172, 2) Раст. Allium fistulosum L. Анн. 23. 3) Пшеница арнаутка. На св. Марка ранній овес, а пізня татарка. Ном. № 444. 4) Сортъ дыни. 5) Смушковая шапка съ съуженнымъ плисовымъ верхомъ. Вас. 156. Ум. Тата́ронька, тата́рочка.
Тата́рник, ка, м. Раст. а) Onopordon Acanthium L. Анн. 232. б) Sanguisorba officinalis. Шух. I. 22.
Тата́ронька, тата́рочка, ж. Ум. отъ татарка.
Тата́ронько, ка, м. Ум. отъ татарин.
Тата́рський, а, е. 1) Татарскій. 2) Тата́рське зі́лля. Раст. Acorus calamus. ЗЮЗО. I. 109.
Татарува́тий, а, е. Свойственный татарину. Дикі татаруваті ідеали. К. Кр. 36.
Татарча́, ча́ти, с. Татаренокъ. Ум. Татарча́тко. І дитині приспівала: „люлі-люлі, татарчатко!“ АД. I. 290.
Татарченя́, ня́ти, с. = Татарча. Ум. Татарченя́тко.
Тата́рчин, на, не. Принадлежащій татаркѣ.
Татарчу́к, ка́, м. 1) Молодой татаринъ. 2) Татарскій потомокъ. Шейк.
Тата́рщина, ни, ж. 1) Татарщина, татарскіе обычаи, привычки. 2) Татарская земля.
Татарю́га, ги, м. Ув. отъ татарин. Ей ти, татарюго, сідий бородатий, на що ти уповаєш? АД. I. 172.
Та́теньків, кова, ве. Отцовскій.
Та́тенько, та́течко, ка, м. Ум. отъ тато.
Татів, това, ве. Отцовскій. Та́това ха́та. Тюрьма. Шейк.
Та́тків, кова, ве. Принадлежащій батюшкѣ, батюшкинъ. Перевезу добро на таткове гумно. Грин. III. 19.
Та́тко, ка, м. 1) Ум. отъ тато. Благословилась Марусенька да у свого татка на посадоньку сісти. Мет. 175. 2) Священникъ. Гол. IV. 347.
Та́то, та, м. Отецъ. Вийди, доню, на улицю тата визирати. Лукаш. 12.5. Ум. и ласк. Та́тко, та́тенько, та́течко, та́тонько, та́точко, тату́льо, тату́ленько, тату́нь, тату́ньо, тату́сь, тату́сьо, тату́сик, та́тцьо, та́тценько. Гол. I. 335. Ой татоньку, мій голубоньку! Мет. 155. Ми з мамою щось порались коло печі, а татуньо були в церкві. КС. 1883. II. 466. Татуся.... на той раз не було. Сим. 230.
Та́тоньків, кова, ве = Татків. Шейк.
Та́тонько, ка, м. Ум. отъ тато.
Та́точків, кова, ве = Татків. Шейк.
Та́точко, ка, м. Ум. отъ тато.
Татошник, ка, м. Раст. Ranunculus Cassubicus L. Анн. 291.
Татува́ти, ту́ю, єш, гл. Быть отцомъ, имѣть дѣтей. Шейк.
Тату́леньків, кова, ве, тату́лів, лева, ве. Принадлежащій татулеві.
