Тату́льо, ля, м. Ласк. отъ тато. Ум. Тату́ленько.
Тату́неньків, тату́нечків, кова, ве. Принадлежащій татунечкові.
Тату́нин, на, не = Татунів.
Тату́нів, ньова, ве. Принадлежащій татуньові.
Тату́нь, ня, м. Ласк. отъ тато. Ум. Тату́нцьо.
Тату́ньо, ня, м. Ласк. отъ тато. Просили татуньо й мамуня і я вашеці прошу. Шейк. Такъ называютъ на Волыни также и священника: Що ж, татуню, чи підете ховати, чи ні? О. 1862. IX. 52, 53. Ум. Тату́ненько, тату́нейко, тату́нечко.
Тату́ньців, цева, ве. Принадлежащій татунцеві.
Тату́няти, няю, єш, гл. Часто упоминать въ разговорѣ слово татуньо. Св. Л. 249.
Тату́сеньків, тату́сечків, кова, ве. Принадлежащій татусеві.
Татусі́в, се́ва, ве = Татусеньків.
Тату́сь, тату́сьо, ся, м. Ласк. отъ тато.
Тату́хна, ни, м. Ласк. отъ тато. Живи ж, мой татухна, без мене. Чуб. IV. 280.
Та́тців, цева, ве = Таточків. Шейк.
Та́тцьо, ця, м. Ум. отъ татко. Вх. Лем. 472.
Тать, сз. = Тат. Гол. III. 412, 414.
Тафа́, фи́, ж. = Тахва. Рудч. Чп. 11.
Та́фля, лі, ж. = Тахля. Ум. Та́фелька. МУЕ. I. 189.
Тахва́, хви́, ж. Артель рыбаковъ. Вас. 189.
Та́хелька, ки, ж. Ум. отъ тахля.
Тахлюва́ти, хлю́ю, єш, гл. Тасовать (карты). Мнж. 193.
Та́хля, лі, ж. 1) Оконное стекло. В деяких вікнах зовсім не було тахоль. 2) Плита. Ум. Та́хелька.
Тахта́рити, рю, риш, гл. Тащить. Да взяв милую да й на двір тахтарить. ЗЮЗО. I. 39.
Та́ця, ці, ж. 1) Подносъ. К. МБ. XI. 147. Кругом стін полиці, а на тих полицях срібні, золоті і кришталеві кубки, коновки, пляшки, таці. К. ЧР. 38. 2) Ди́ка та́ця. Раст. Senecio umbrosus W. et Kit. Шейк. Ум. Та́цька, та́цечка.
Тача́ти, ча́ю, єш, гл. Катать (бѣлье). Шух. I. 154. АД. I. 7. На Дунаю прана, на шнурах вішана, на маглі тачана. Гол. IV. 164.
Та́чечка, ки, ж. Ум. отъ тачка.
Тачі́вка, ки, ж. = Качалка. Шух. I. 154. Та макогін ся женит, тачівка замуж ішла. Гол. II. 132.
Та́чка, ки, ж. Тачка. Фр. Пр. 119. Везуть люде тачку. Грин. 1. 38. Ум. Та́чечка.
Таш, шу, м. таша́, ші́, ж.' Балаганъ, палатка. Харьк. Полт. Херс. Въ словарѣ Д. Эварн. — родъ брезента для накрыванія возовъ; полотно, которымъ обтянутъ балаганъ. Екатериносл. у.
Та́шка, ки, ж. Кожаная дорожная сумка, носимая крестьянами, особенно гуцулами, черезъ плечо, украшенная мѣдными пуговицами и друг. мѣдными украшеніями. Гол. Од. 82. Шух. I. 274, 279.
Ташни́й, а́, е́. О повозкѣ: покрытая парусиной. Ташна повозка. Харьк. у.
Ташува́ти, шую, єш, гл. Приводить въ порядокъ, раскладывать.
Ташува́тися, шу́юся, єшся, гл. Располагаться, раскладываться. Кв. II. 20. І зараз стали роскладатись, копати, строїть, ташуватись. Котл. Ен. IV. 14.
Тащи́ти, щу́, щиш, гл. Тащить. Четвер середу нагнав на льоду: як став тащить, аж лід тріщить. Ном. № 536.
Тва́мость, ті, ж. Твоя милость. Угор.
Твань, ні, ж. Вязкая, густая грязь въ рѣкѣ, болотѣ. О. 1862. 1. 55. Мнж. 193.
Тваню́ка, ки, ж. Ув. отъ твань. Мнж. 193.
Твари́на, ни, ж. Одно живое существо. Шейк. Ум. Твари́нка, твари́нонька, твари́ночка.
Тварина́, ни́, ж. соб. отъ тварь 1.
Твари́нка, твари́нонька, твари́ночка, ки, ж. Ум. отъ твари́на.
Тварь, рі, ж. 1) Тварь, твореніе, животное. Шия у вовка суцільна, а не так, як у прочої тварі. Драг. 5. 2) Лицо. Червона гарасівка тобі до тварі. Шейк. Ум. Тварю́чка.
Тварю́ка, ки, ж. Ув. отъ тварь. Драг. 341.
Тве́рджа, жі, ж. Твердь, твердыня. Будь мені за гірню скелю, стань за тверджу недвижиму. К. Псал. 68.
Тверди́й, а́, е́. 1) Твердый. 2) Крѣпкій. Дзеркало ясне з твердої сталі. К. Іов. 83. Благословіть дітей своїх твердими руками. Шевч. Щоби він пошукав меду та твердого. Гол. III. 469. Твердий жаль. Гол. Твердий сон. Шейк. 3) Суровый,
