ваться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.
Топі́ль, пелі, ж. Водоворотъ. Розглянув, де найбільша топіль, вир і кинув, відвернувшися, в глубінь барилку. Гн. II. 25.
Топі́лька, ки, ж. Раст. Arenaria Serpyllifolia. Шейк. Вх. Пч. I. 8.
Топі́льник, ка, м. Истопникъ. Харьк. г.
Топі́льниця, ці, ж. Истопница. Ум. Топі́льничка. Я б до печі куховарочку наняв, а до груби та топільничку. Харьк. у.
Топі́нка, ки, ж. Топка печи. Сим. 183.
Топі́р, пора, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. Топоре́ць, топі́рчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.
Топірня́, ні́, ж. Часть плуга: доска для помѣщенія топора. Чуб. VII. 399.
Топі́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ топір. 2) мн. Раст. а) Viola tricolor. Шух. I. 22. б) Viola declinata. Шух. I. 21.
То́піт, поту, м. Топотъ? рысь? Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спав. Ми їхали добрим топотом, — не чув він, так дуже спав. Новомоск. у.
То́пка, ки, ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли. Шейк.
То́пкати, каю, єш, гл. Топтать. Не буде більше рясту топкати. Ном. № 8228.
То́пкатися, каюся, єшся, гл. Топтаться. Земля м'яка, бо ніхто на єї не топкається. Борз. у.
Топкува́тий, а, е. Нѣсколько топкій. Топкуватий сніг. Павлогр. у.
Топлени́на, ни, ж. Расплавленныя вещества. Шейк. Ум. Топлени́нка.
То́пливо, ва, с. Топливо. Левиц. I. 73. Топлива нікому привезти Г. Барв. 517.
То́пля, лі, ж. Топленіе (молока). Зсілось ваше молоко на топлі.
То́пляник, ка, м. Утопленникъ. Оце ж і я на своєму віку бачила топляника. Пирят. у.
То́пнути, ну, неш, гл. Тонуть.
Топо́ленька, ки, ж. Ум. отъ тополя.
Тополи́на, ни, ж. 1) Одинъ тополь. 2) Древесина тополя. Шейк. 3) Кой-какой тополь. Шейк. Ум. Тополи́нка, тополи́нонька, тополи́ночка.
Топо́лька, ки, ж. Ум. отъ тополя.
Топо́ля, лі, ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) Води́ти топо́лю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. Ум. Топо́лька, топо́ленька.
Топоре́ць, рця́, м. 1) Ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическимъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.
Топори́ще, ща, с. 1) Рукоятка топора, топорище. Шух. I. 175, 176. Як утопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує. Ном. 2) Въ топорці і келефі — самая палка. Шух. I. 289, 273, 274.
Топтани́на, ни, ж. Хожденіе взадъ и впередъ, бѣготня. Шейк.
Топта́ння, ня, с. Топтаніе.
Топта́ти, пчу́, чеш, гл. 1) Топтать. Го́ді тобі́ мише́й топта́ти! — говорятъ тому, кто безъ необходимости топчется, ходитъ туда и сюда въ комнатѣ. Грин. I. 233. 2) Попирать. Топтати закон. Стор. Иногда въ торжественномъ стилѣ вмѣсто топчу́, то́пчуть и пр. — топта́ю, топта́ють и пр. Вже тепер правду ногами топтають. КС. 1883. VIII. 769. 3) Утаптывать; — доро́гу, сте́жку. Часто ходить, ухаживать. Чи я тобі не казала, кучерявий хлопче, що до мене кращий 'д тебе доріженьку топче. Нп. 4) Стаптывать (обувь). 5) Оплодотворять (о птицѣ). Шух. I. 238. Когут топче кури. Вх. Зн. 70.
Топта́тися, пчу́ся, чешся, гл. 1) Толочься на одномъ мѣстѣ. Шейк. 2) Рваться, изнашиваться (объ обуви).
Топтува́тий, а, е. Плотно набитый, натоптанный. Великий дуб, та дупловатий, а малий, та топтуватий.
Топу́-топу́, меж. = Тупу-тупу.
Топу́з, за, м. Родъ мѣднаго ножа, четверти въ три длиной, для ношенія за поясомъ — одинъ изъ войсковыхъ клейнод'овъ въ задунайской Сѣчи. КС. 1883. IV. 730.
Топцюва́ння, ня, с. 1) Топтаніе. Шейк. 2) Ухаживаніе. Шейк.
Топцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Часто топтать. 2) — коло ко́го. Ухаживать за кѣмъ.
Топцюва́тися, цю́юся, єшся, гл. Топтаться. Передні вже були біля вікна.... задні топцювалися коло хвіртки. Мир. Пов. I. 146.
Топча́к, ка́, м. Мельница съ коннымъ или воловьимъ приводомъ.
