толоку на пшеницю. Грин. II. 151. 3) мн. толо́ки. Общественные лѣса. Шух. I. 73.
Толокува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) землѣ: быть подъ паромъ. Два рази ореться, а третій толокує. Лебед. у. 2) Работать толокою. Г. Барв. 146.
Толоча́нин, на, м. Работающій въ числѣ другихъ толокою. Чуб. VII. 377.
Толо́чення, ня, с. Вытаптываніе посѣвовъ, травы.
Толо́чити, чу, чиш, гл. Вытаптывать посѣвы, траву. Цуцу, босий! не толоч проса. Ном. № 11233. Паси, паси, коли хоч, тілько трави не толоч. Грин. III. 167.
Толо́чний, а, е. 1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле. Лебед. у. 2) Обращенный къ толок'ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми. Сим. 207.
То́луб, ба, м. = Тулуб. Ум. Толубе́ць. Грин. III. 93.
Томи́ти, млю́, миш, гл. Томить. Чому не лежиш, нащо ноги томиш? Драг. 3. Ручок своїх не томитимеш. Мил. 148. Побий моїх лихих, що душу мою томлять. К. Псал. 318. Своє серденько томлю. Грин. III. 394.
Томи́тися, млю́ся, мишся, гл. Томиться, утомляться. Томились, жаждали, із голоду вмірали. К. Псал. 248.
То́млений, а, е. Утомленный. Там томлені знаходять опочивок. К. Іов. 8.
Тони́ти, ню́, ни́ш, гл. Дѣлать тонкимъ, тонко рѣзать. Не тони, не мали: на цілий бохонець завали, бо ти видиш мою нужду, що я ззім. Шейк.
Тоні́сій, я, є = Тонісінький. Вх. Лем. 474.
Тоні́сінький, а, е. Очень, чрезвычайно тонкій. Тонісінькі рожеві завіси. Левиц. I. 296.
Тоні́сінько, нар. Очень, чрезвычайно тонко.
Тоні́січкий, а, е = Тонісінький. Шейк.
Тоні́січко, нар. = Тонісінько. Шейк.
Тоні́чкий, а, е = Тоненький. Гол. II. 219.
Тоні́чко, нар. = Тоненько. Шейк.
Тонки́й, а́, е́. Тонкій. Тонкий дубок. Тонка сорочка. Тонкий чоловік. Тонкий голос. Хто ж викохав тонку гнучку (тополю) в степу погибати? Шевч. Ум. Тоне́нький, тоне́сенький, тоні́чкий. Гол. II. 219. Сіла, пала в матінки в садочку на тоненькому бересточку. Мет. 257.
То́нко, нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. Ум. Тоне́нько, тоне́сенько, тоні́чко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.
Тонконі́г, но́га, м. 1) Имѣющій тонкія ноги. Шейк. 2) Названіе растеній: а) Festuca ovina L. ЗЮЗО. I. 123. б) Kolleria cristata Pers. Анн. 183. в) Роа trivialis L. Анн. 261.
Тонконі́жка, ки, ж. Раст. Festuca ovina L. См. Тонконіг.
Тонкоро́гий, а, е. Тонкорогій, съ тонкими рогами. Рудч. Чп. 255.
Тонкослі́зка, ки, об. Плакса, человѣкъ, котораго легко довести до слезъ. Шейк. Ном. № 2370.
Тонкота́, ти́, ж. Тонина. Константиногр. у.
Тонкошку́рий, а, е. Тонкокожій.
Тону́ти, ну́, неш, гл. Тонуть. Що в воді не тоне, а в землі не гниє? Ном. № 306, стр. 299.
Тону́чий, а, е. Утопающій. Тонучий і бритви хопиться. Ном. № 9784.
Тончи́ти, чу́, чи́ш, гл. Утончать. Шейк.
То́ншати, шаю, єш, гл. Становиться тоньше.
То́ня, ні, ж. 1) Тоня, мѣсто гдѣ ловятъ рыбу. Браун. 43. 2) Мѣсто, гдѣ тонутъ, небезопасное мѣсто. Шейк.
Топа́, пи́, ж. = Тупа. Де коза топою, там жито копою. Чуб. III. 268.
Топе́лець, льця, м. 1) Утопленникъ. Вх. Уг. 271. 2) Водяной бѣсъ, затаскивающій людей въ воду съ цѣлью ихъ утопить. Вх. Уг. 271.
Топи́ло, ла, с. Мѣсто, куда стекаетъ весенняя вода и гдѣ она застаивается. На топилі нічого не росте. Кубан.
Топи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша. Мет. 263. 2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить. Шейк. 3) Плавить, растапливать, вытапливать. З вас деруть ремінь, а з їх бувало й лій топили. Топити скло. Выдѣлывать стекло. Шух. I. 18. 4) — молоко́. Топить молоко.
Топи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Нп. 2) Расплавляться, растапли-
