Трембуха́ч, ча, м. Брюхачъ, толстопузый. Вх. Лем. 474.
Тремента́ль, лю, м. Раст. Geranium Palustre L. Анн. 155.
Тремки́й, а́, е́. О голосѣ: серебристый, звенящій. Тремкий (голос), як тонке срібло, як найтончий кришталь. Левиц. Пов. 192.
Тремті́ння, ня, с. Дрожаніе.
Тремті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Дрожать, трепетать. Нехай тремтять, рикають гори. К. Псал. 111. Роса на листях тремтіла. Шейк. Затихає голос, тремтить. Левиц. ПЙО. I. 495.
Тре́нзель, зля, м. Уздечка съ удилами. Ум. Трензе́лька. Взяла коня за трензельку. Гол. III. 52.
Трено́жити, жу, жиш, гл. Спутать три ноги веревкой (у коня). Щоб не втікла коняка, треба її треножити.
Трепа́ти, па́ю, єш и плю, плеш, гл. 1) Трясти? 2) Идти. Буде три милі трепати. Вх. Лем. 475. 3) Жадно ѣсть, уписывать, уплетать. Котл. (Шейк.).
Трепа́тися, па́юся, єшся и плю́ся, плешся, гл. Трястись, встряхиваться, дрожать. Вх. Уг. 271. На ясени листя ся трепле. Вх. Лем. 475. См. Тріпатися.
Трепа́чка, ки, ж. Кисточка на концѣ кнута. Вх. Лем. 475.
Тре́пет, ту, м. Дрожаніе, содраганіе, трепетъ, ужасъ. Обняв мене великий страх і трепет. К. Іов. 64. Під тре́петом. Въ страхѣ. Як прийшов п'яний, я під трепетом висидів цілу ніч НВолын. у.
Трепе́та, ти, ж. Осина. Угор. Populus tremula. Ой седіла зозулечка в лісі на трепеті. Гол. Ум. Трепі́тка. На тім боці при потоці трепітка ся трепле. Гол. III. 40.
Трепета́ти, чу́, чеш, гл. 1) Дрожать, содрагаться, трепетать. І вся вселенна трепетала. К. Псал. 176. Легко трепече його серце. Мир. ХРВ. 40. 2) Бояться, трепетать.
Трепета́тися, чу́ся, чешся, гл. Вздрагивать, дрожать, трястись.
Трепе́тик, ка, м. Въ сѣделкѣ: металлическая дужка, сквозь которую проходитъ черезсѣделень. Харьковъ. (Лобод.).
Тре́петний, а, е. Трепещущій. Трепетна земля. Шевч.
Трепе́ття, тя, с. Все дрожащее, эпитетъ растеній. Шейк. Дунай висихав, зіллєм заростає, зіллєм трепеттєм, вшеляким цвітом. АД. I. 33.
Трепі́лка, ки, ж. Пт. Coturnix communis, перепелъ. Вх. Лем. 475.
Трепі́тка, ки, ж. 1) Ум. отъ трепета. 2) Султанъ (на головномъ уборѣ офицера): перья на шляпѣ. Вх. Лем. 475.
Трепіто́к, тка́, м. Трепещущій. Сестриці дайте вінок трепіток.... ней ся трепоче, на кого хоче. Гол. II. 56.
Трепі́ття, тя, с. = Трепеття. Гол. IV. 130.
Трепло́, ла́, с. 1) Весло у плота. 2) Деревянный инструментъ въ формѣ заостреннаго весла съ короткой ручкой, съ острыми краями лопасти — объ него треплютъ ленъ, очищая его отъ кострики. Черниг. у.
Трепну́ти, ну́, не́ш, гл. Тряхнуть. Ввечері, кінчаючи роботу, молотники казали: — ні, ще на вдову, — Еге, еге, трепнімо хоч снопів з пять. См. Тріпнути, ся.
Трепо́та, ти, ж. = Трепета. Вх. Лем. 475.
Трепота́ти, чу́, чеш, гл. 1) = Трепетати. 2) Трясти, потрясать. За нев, за нев два ляшеньки з голими шаблями. Оден іде трепотячи, другий іде тихо. Гол. I. 66.
Трепота́тися, чу́ся, чешся, гл. = Трепетатися. Вінок-трепіток.... ней ся трепоче. Гол. II. 56. І кужілка трепочеться, мені прясти не хочеться. Рк. Макс.
Трепоті́ти, чу́, ти́ш, трепоті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Трепотати.
Тре́тий, а, е. числ. = Третій. Трета упала поконець серденька. Гол.
Трети́на, ни, ж. 1) Третья часть. 2) мн. трети́ни. Третій день послѣ кончины человѣка, сопряженный съ поминальнымъ обѣдомъ. Мил. 171. Ум. Трети́нка, трети́ночка.
Тре́тій, я, є, числ. Третій. Два кметі, пан третій. Шейк. Уп'ять, так, об третіх півнях, приходить щось до вікна та й каже. Рудч. Ск. II. 76. Вже так як об третьоту упрузі назирив він коненя. Рудч. Ск. II. 175.
Тре́тний, а, е. Относящійся къ трети, разсчитываемый по третямъ. Шейк.
Тре́тно, нар. По третямъ. Шейк.
Третя́к, ка́, м. 1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413. 2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г.
