неться мій Омелько шляхом. Левиц. Пов. 346. 2) Тянуться, стараться не отстать отъ кого. За багатими не тягтись. Ном. № 1415. 3) Продолжаться, длиться. Як насолили багато огірків, до ще й весною тягнуться. Лебед. у. Війна.... тігласі більш як рік. Гн. II. 245.
Тягу́лиця, ці, ж. Употреблено въ загадкѣ на возъ: Чотирі чотиренки та два хведоренки тягли тягулицю за хвіст на вулицю. Мнж. 175.
Тягу́ля, лі, ж. Родъ рыболовной сѣти. Браун. 13.
Тягу́н, на́, м. 1) Носильщикъ. Ці обидва тягуни добрі. Харьк. у. 2) Небольшая палка, прикрѣпленная къ полозку у дышловыхъ саней, къ ней привязывается барокъ съ постромками. НВолын. у. 3) У мастеровъ, изготовляющихъ курительныя трубки: молотокъ для расплющиванія кусковъ латуни, красной мѣди и желѣза. Вас. 148.
Тягу́ня, ні, ж. Небольшой бредень. Левч. 160.
Тягу́чий, а, е. Который тянется, растяжимый, упругій, эластичный. Тягуче кісто — коржа не можна роскачать: що роскачаю, то воно знов збіжиться. Канев. у.
Тягучки́й, а́, е́. Тягучій. Волч. у.
Тяж, жу, м. 1) = Ужва 2. Вх. Зн. 72. 2) У тяжі́, у тяжу́ бу́ти, ходи́ти. Быть беременной. Я в тяжу. О. 1861. XI. 30. Вона тепер у тяжі, а спорожниться, то буде робити. НВолын. у. Зайти́ в тяж. Забеременѣть. Драг. 260.
Тя́жар, ра, м. = Тягар. Лиш один тяжар маю на серці. Федьк.
Тяжи́на, ни, ж. Выбойка, пестрядь, полосатое полотно. Шейк.
Тяжина́, ни́, ж. Тяжесть, бремя. Шейк.
Тяжи́новий, а, е. Сдѣланный, сшитый изъ пестряди. Шейк.
Тяжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Обременять, отягощать. Шейк.
Тяжи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. Тяготиться. Він тяжиться і дров урубати.
Тяжки́й, а́, е́. 1) Тяжелый. Тяжке колесо. Левиц. 2) Трудный. Тяжкі часи. Стор. М. Пр. 59. 3) Сильный, большой, великій. Лихо тяжке. Шевч. Тяжке нарікання. Єв. Мт. II. 18. Ум. Тяже́нький.
Тя́жкість, кости, ж. 1) Тяжесть. Желех. 2) Трудность. Желех.
Тя́жко, нар. 1) Тяжело, трудно. Тяжко нести, а жаль покидати. Шейк. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. Тяжко, тяжко мені тебе додому одправляти. Макс. 2) Очень. Тяжко боюсь матері. О. 1861. XI. Кух. 7. Тяжко поганий. Ном. Тяжко заплакав. Грин. II. 148. Тяжко зажурився. Шевч. Голова тяжко болить. Ум. Тяже́нько. Чуб. V. 44. На серці тяженько. Грин. III. 183.
Тяжкомо́вний, а, е. Косноязычный. Приводять до його глухого і тяжкомовного. Єв. Мр. VII. 32.
Тяжконо́гий, а, е. Тяжелый, медленный на ходу. Тяжконогий звір (о волѣ). К. ЧР. 213.
Тяжкоро́б, ба, м. Исполняющій тяжелыя работы. Шейк.
Тяжкору́кий, а, е. Съ тяжелой рукой. Желех.
Тяжкоті́лий, а, е. Тяжелый на подъемъ, съ увѣсистымъ тѣломъ. Шейк. Вх. Зн. 72.
Тяжчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Дѣлать тяжелѣе. Шейк.
Тякнути, кну, неш, гл. Тронуть, задѣть? Його тякло. Онъ догадывался? Его задѣвало? Його може й тякло, що в мені кипіло. Федьк. Пов. 24.
Тя́ма, ми, ж. Пониманіе, понятіе, соображеніе, смышленность, умѣніе, смѣтка. Нема тями й воза помазати. Та воно б то й зробили як слід, та чорт-ма тями. Лебед. у. Має тяму до римарства. Борз. у. Не при тя́мі. Не въ своемъ умѣ. Не повно ума, не при тямі. МВ. (О. 1862. I. 103).
Тя́мити, млю, миш, гл. 1) Смыслить, понимать. Вчилася, та й не тямить. МВ. (О. 1862. III. 37). Коли не періг, то й не пирожися; коли не тямиш, то й не берися. Ном. № 9572. 2) Помнить. Тямитиме до нових віників. Ном. № 3645.
Тя́митися, млюся, мишся, гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Чуб. V. 1091. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они! Котл. НП. 363.
Тямки́. Въ выраженіяхъ: У тямки́ бу́ти, да́тися кому́. Помниться кѣмъ, врѣзаться кому въ память. Довго буде вам в тямки. Котл. Ен. Не в тямки́. Не въ домекъ, трудно понять. Це така хитра річ, що мені не в тямки. У тямки́ бра́ти. Понимать, разбирать, сознавать. Його питають про одно, а він каже друге. Видно він і сам не брав у тямки, через те й ні в які
