Ось, нар. Вотъ, здѣсь. Ось послухай, Ганно, мене нерозумної. Левиц. Науме! де ти'? — Ось. Аж ось. а) Вотъ гдѣ. Де воно поділося? — Аж ось. б) Вдругъ. І тілько що хотів дать драла, аж ось Дідона за чуб хвать. Котл. Ось-де, о́сь-дечки, ось-о́сь-де. Вотъ гдѣ. Ось-осьде я, коли вам треба. Котл. Ен. I. 17. Ось-та́к. Вотъ такъ, вотъ такимъ образомъ. Ось-що. Вотъ что. Той побачите, що ось-що ваші славні Брути. Шевч. Ось-ну́. А-ну ко! Ось-ну вип'ємо по чарці. От задушу я злу личину, ось-ну лиш тілько завертись. Котл. Ось-о́сь, ось-ось-о́. Вотъ тутъ. Ось-як. Вотъ какъ.
Осьма́к, ка́, м. 1) Старинная монета въ 4 коп. 2) Восьмая часть. Ум. Осьмачо́к. В тій калитці три червонці, пам щедричкам, по осьмачку. Чуб. III. 456. Пів осьмачка. ⅟16 часть. См. Вісьмак.
Осьма́ка, ки, ж. 1) = Восьмака. 2) Восьмая часть. Ум. Осьма́чка.
Осьмери́к, ка́, м. = Восьмерик.
Осьми́на, ни, ж. = Восьмина. А Наум в шинок заїхав, випив там осьмину. Мкр. Н. 12.
Осьмі́рка, ки, ж. Въ церковномъ зданіи: осьмигранная часть передъ куполомъ. Шух. I. 116.
Осьму́ха, хи, ж. = Восьмуха. Як дві осьмусі, то й чвертка, а як чотирі осьмухи, то буде півхунта Луб. у.
Осьо́н, на, м. Палка съ гвоздемъ на концѣ для понуканія воловъ. Ровен. у.
Осюди́, нар. Вотъ сюда. Желех.
Осюдо́ю, нар. Вотъ этою дорогою. Ходім, брате, осюдою. Рудч. Ск. I. 208.
Осяга́ти, га́ю, єш, сов. в. осягти́, гну́, неш, гл. 1) Достигать, достигнуть, достичь. 2) Занимать, занять, овладѣвать, овладѣть. Осягати під левади вольні займанищини. К. Досв. 124. В полках осягли козаки й позаймали землі під сотні. К. ЧР. 197.
Ося́гнення, ня, с. Достиженіе.
Осягти́. См. Осягати.
Осяйни́й, а́, е́. Сіяющій, блестящій. Стала одежа його осяйна. Єв. Мр. IX. 3. Куди сей дука осяйний прямує. К. Бай. 109. Мрії далекі, осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.
Осяте́р, тра́, м. = Осетер. Зірвався осятер з гака. К. ПС. 147.
Осятри́на, ни, ж. = Осетрина. Понавозють було.... кав'яру, осятрини, сомини. О. 1861. X. 38. Рудч. Чп. 231.
Ося́ти, ся́ю, єш, гл. Осіять. Тут разом як осяє їх блискавка, як хрясне грім, мов небо на них упало. Кв.
Ося́яти, сяю, єш, гл. = Осяти.
От, нар. Вотъ. От його то постигла лихая година. Кв. Давай тікать, а чорт за ним, от-от дожене. Чуб. I. 45. Утікайте, пане, а то ляхи от-от-от. Кіев. г. Кінь басує… от-от річку, от-от перескочить. Шевч. От де. Вотъ гдѣ. От де злодій штемпований. Шевч.
Ота́борити, рю, риш, гл. Расположить лагеремъ. Отабориш войовників при мості. К. МБ. X. 19.
Ота́боритися, рюся, ришся, гл. 1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем. Рудч. Ск. II. 89. 2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Борз. у. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.
Отабу́ритися, рюся, ришся, гл. Наершиться, сердиться. Мнж. 188.
Ота́ва, ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. I. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
Ота́виця, ці, ж. = Отава. Пустив волики на отавиці. Чуб. V. 404.
Отага́с, са, м. = Личман 1. О. 1861. X. 45.
Ота́к, нар. = Оттак. Отак по козацьки: нема хліба, їсти пляцки. Ном. 12291.
Отакеле́зний, а, е = Оттакелезний.
Ота́кечки, нар. = Оттакечки. Ком. Р. I. 53.
Отаки́й, а́, е́ = Оттакий. Ном.
Отакува́ти, кую, єш, гл. Атаковать. Не на те я, миле браття, Січ оплакувала, ой щоб я вам степи-луги та назад вертала. Нп.
Ота́м, нар. = Оттам. А батько де? — Отам і там. ЗОЮР. I. 250.
Ота́ман, на, м. 1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ. 2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ, среди приказчиковъ — старшій приказчикъ и пр. Рудч. Чп. 251. Браун. 34. Вас. 191. А як настане косовиця.... попереду отаман; заломить бриль на бакір, шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401. Як що буде в одного хазяїна таких отар чотирі-п'ять, то ставиться над лич-
