spinosa. Вх. Пч. I. 11. б) Herniaria glabra. L. ЗЮЗО. I. 124.
О́ступ, пу, м. Лѣсъ вокругъ поляны? Думка його.... линула.... у ту білу хатину поміж темним гайовим оступом. Г. Барв. 143, а описаніе оступу стр. 135.
Оступа́ти, па́ю, єш, сов. в. оступи́ти, плю́, пиш, гл. = Обступати, обступити. Поти старець плохий, поки собаки оступлять, а як собаки оступлять, то тоді й кия найде. Ном. Турки, татари город оступили. Чуб. I. 161.
Оступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. оступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Сходить, сойти съ дороги, съ мѣста, отступаться, отступиться, отойти. Оступіться, сторчаки!… оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. У городі бузина перерубленая — оступися, препоганий, я полюбленая. Чуб. 2) — за ким. Заступаться, заступиться. Він оступається за дітьми. Левиц. ПЙО. I. 386.
Оступа́чити, чу, чиш, гл. Поставить въ тупикъ, одурачить. Я зо всього викручусь, іще й їх оступачу. МВ. (О. 1862. III. 37).
Остю́к, ка́, м. Щетинистый усикъ, ость на колоскѣ хлѣбнаго растенія. Чуб. I. 32. Чорний хліб з остюками. Мир. Пов. II. 90.
Остюкува́тий, а, е. Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. Мир. ХРВ. 11.
Остя́к, ка́, м. = Остюк. Вівсяної половиці та й не хоче їсти, а яшна з остяками буде в язик лізти. Чуб. V. 1126.
Осува́ти, ся, ва́ю, ся, єш, ся, сов. в. осу́нути, ся, нуся, неш, ся, гл. = Обсувати, ся, обсунути, ся.
Осу́га, ги, ж. На поверхности жидкости плавающіе слои жира, налетъ на водѣ, ржавчина на водѣ. Як наллєш м'ясний горщик водою, то на воді й виступе осуга. Мнж. 188. Червоніла, як залізна осуга, поверх води. Левиц. I. Ум. Осу́жка.
Осу́гуватий, а, е. О водѣ: съ маслянистымъ слоемъ сверху. Ту верьовочку як помочить у воді та потерти в руці, то стане (вода) осугувата, значить, масна, бо була (верьовочка) коло мішка з салом. Новомоск. у.
О́суд, ду, м. Осужденіе. Єв. Мр. III. 29. Приймуть ще тяжчий осуд. Єв. Л. XX. 47.
Осу́да, ди, ж. Осужденіе, оговоръ. Смерть не так страшная, як осуда людськая. Чуб. V. 397.
Осуджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. осуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Осуждать, осудить, приговорить. Божий суд правдивий, наглий, серед шляху тебе осудить. Шевч. 2) Осуждать, осудить, дурно отозваться. Сусіди близькі, вороги тяжкі, пийте, гуляйте, не осуджайте. Чуб. V. 26. Не я ж його осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Чуб. V. 40. Вона його осудила, він не сподобався. Мет. 78.
Осуджа́тися, джа́юся, єшся, сов. в. осуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Быть осуждаемымъ, осужденнымъ, осуждаться, осудиться. Єв. Мр. XVI. 16. Осудися перше в дому та (тоді) на право йди. Ном. 7375.
Осу́джувати, джую, єш, гл. = Осуджати. Не осуджуйте, то й не будете осуджені. Єв. Л. VI. 37.
Осуди́ти, ся. См. осуджати, ся.
Осу́дливий, а, е. Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Св. Л. 125. Всі люде коло неї понурі й осудливі. МВ. (О. 1862. I. 104).
Осудо́вище, ща, с. Скандалъ, позоръ. Таке осудовище! Волч. у.
О́судок, дку, м. = Осуда. Де вже я тебе без вечері пущу! Щоб собі довічнього осудку досягти. О. 1862. VII. 37, 38. Діти знов напались на батька, щоб ішов до церкви, щоб не робив сем'ї осудку. Грин. II. 153.
Осужа́ти, жа́ю, єш, гл. = Осуджати.
Осу́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ осуга. 2) Сливки, сметана. Вх. Зн. 45.
Осу́нути, ся. См. Осувати, ся.
Осуру́га, ги, ж. См. Осоруга.
Осуру́жний. См. Осоружний.
Осуру́житися. См. Осоружитися.
О́сух, ха, м. Сухарь изъ овсянаго хлѣба, засохшій кусокъ хлѣба. Вх. Зн. 45. Желех. См. ум. Осу́шок.
Осу́шечок, чка, м. Ум. отъ осушок.
Осуши́ти, ся. См. Осушувати, ся.
Осу́шок, шка, м. Засохшій кусокъ хлѣба. Ум. Осу́шечок. Дала йому хліба осушечок, да щоб на день було. Рудч. Ск. I. 87.
Осу́шувати, шую, єш, сов. в. осуши́ти, шу́, шиш, гл. = Обсушувати, обсушити. Зійде сонце, осушить, пригріє. Шевч.
Осу́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. осуши́тися, шу́ся, шишся, гл. = Обсушуватися, обсушитися. Турн осушивсь після купання. Котл.
