морок скрізь по хатах, густійший в будинках, що нема душі живої в сестрах Українках. К. Досв. 44. Ум. Украї́ночка. Везуть (татари) волиночку, молодую Вкраїночку. АД. I. 84.
Украї́нонька, ки, ж. Ум. отъ Україна.
Украї́ночка, ки, ж. 1) Ум. отъ Україна. 2) Ум. отъ Українка.
Українофи́л, ла, м. Украинофилъ, любитель всего украинскаго.
Українофи́лка, ки, ж. Украинофилка, любительница всего украинскаго.
Українофильство, ва, с. Украинофильство.
Українофи́льський, а, е. Украинофильскій.
Украї́нство, ва, с. Свойство и дѣятельность украинца въ національномъ смыслѣ.
Украї́нський, а, е. Украинскій. Народ наш український спокон-віку в хліборобстві кохався. К. Хм. 7. Як іде український козак, то й корчму минає. АД. II. 25. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. К. Досв. 21. Шекспірови твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. Куліш. Збірники українських пісень. Левиц. Пов. 153. Українська література.
Украї́нщина, ни, ж. Украинскій языкъ и литература. Знаменитий декрет про українщину стався 18 мая 1876 року. К. ХП. 126.
Укра́й, нар. 1) По окраинѣ, мимо, возлѣ. Їхала пані вкрай города. Ном. заг. № 130. 2) Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Ой помалу-малу, мій таточку, грай та не врази мого ти серденька вкрай. ЗОЮР. I. 22.
Украси́вий, а, е. Изукрашенный? Зброя моя украсивая, доленька моя нещасливая. Чуб. V. 802.
Украси́ти, ся. См. Украшати, ся.
Укра́сти, ду, деш, гл. Украсть. В середу постила, а кобилу вкрала. Ном. № 535.
Укра́сти, ся. См. Украдати, ся.
Украша́ти, шаю, єш, сов. в. украси́ти, шу́, си́ш, гл. Украшать, украсить. Червона калина луги украшає. Чуб. V. 486.
Украша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. украси́тися, шу́ся, си́шся, гл. Украшаться, украситься, прихорашиваться. Шейк.
Укра́яти, ра́ю, єш, гл. 1) Отрѣзать. Дружба ножа не має, нам хліба не вкрає. О. 1862. IV. 6. Я вкраяв би свого живого серця. К. ЦН. 291. 2) Откроить, отрѣзать.
Укреса́ти, шу́, шеш, гл. Высѣчь (огня).
Укрива́льник, ка, м. Кровельщикъ.
Укрива́ння, ня, с. 1) Накрываніе, покрываніе. Хату криємо, то се солома на вкривання. Харьк. у. 2) Укрыванье, то, чѣмъ укрываются. Ум. Укрива́ннячко. Пойняв я жону — холодну воду, а жовтий пісок, — то постіль моя, а чорная хмара — укриваннячко. Грин. III. 279.
Укрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. укри́ти, укри́ю, єш, гл. 1) Укрывать, укрыть, покрывать, покрыть. Ой візьми ж мій жупан синій да вкрий мене. Макс. Вкривав собі хату. Рудч. Ск. II. 92. Буду тою хустиною сідельце вкривати. Мет. 23. Дніпр укрили байдаки. Шевч. 56. Солов'ї, зозулі, райські птиці — та так і вкрили яблуньку. Чуб. 2) Защищать, защитить. Укрий, Покрово, від духа злого і чоловіка такого. Ном. 3) Покрывать, покрыть (что либо бывшее). А на мене молодую поговір, неслава. Прибудь, прибудь, мій миленький, покрий неславоньку! А мій милий прибуває, неславу вкриває. Грин. III. 623.
Укрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. укри́тися, укри́юся, єшся, гл. Укрываться, укрыться, покрываться, покрыться. Постелився і вкрився. Ном. № 1308. Бур'яном укрилась. Шевч. 668. — п'ята́ми. Упасть, отъ толчка, внизъ головою. Не один і п'ятами вкрився за жарти. Г. Барв. 446.
Укри́вдити, джу, диш, гл. Обидѣть. К. Краш. 37. Вуйко дуже нас укривдив. Федьк.
Укри́ти, ся. См. Укривати, ся.
Укри́шити. См. Укришувати.
Укри́шувати, шую, єш, сов. в. укриши́ти, шу́, шиш, гл. Крошить, накрошить. Чи я согрішив, що троха вкришив? Ном. № 12226.
Укріва́ви́ти. См. Укрівавлювати.
Укріва́влювати, люю, єш, сов. в. укріва́ви́ти, влю, виш, гл. Окровавливать, окровавить. Чого в тебе, Янку, ручка вкрівавлена? Грин. III. 617.
Укріва́ви́тися, влюся, вишся, гл. Окровавиться. Глянь, де се ти так укрівавився?
Укрі́вля, лі, ж. 1) Покрывало, по-
