Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/846

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

крышка. Вх. Зн. 8. 2) Покрываніе (крыши). Рк. Левиц.

Укрі́п, укро́пу, м. = Окріп. Чи бачив хто з чорта м'ясо? Чорта в укріп, а чорт утік. Ном. № 2634. 2) Раст. укропъ, Anethum graveolens. Анн. 35. Не рости, укропе, не рости, укропе, та вище городу, та вище городу. Нп. Ум. Укрі́пець.

Укріпи́ти. См. Укріпляти.

Укріпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. укріпи́ти, плю́, пи́ш, гл. Укрѣплять, укрепить. Укріпив, як Бог черепаху. Ном. № 7503. Твоя правиця його віти навіки міцно укріпляла. К. Псал. 187. Зіма вже морозами кріпкими укріпила. МВ. II. 25.

У́кро, нар. Трудно, тяжело. Шух. I. 81.

Укро́їти, ро́ю, їш, гл. = Украяти.

Укрути́ти, ся. См. Укручувати, ся.

Укру́ть, нар. Вмигъ, сразу. Вкруть Кульбашний кинувся б назад до чумацького табору. О. 1861. X. Кух. 24.

Укру́чувати, чую, єш, сов. в. укрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Ввинчивать, ввинтить. 2) Вматывать, вмотать, заматывать, замотать, обвязывать, обвязать. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре вкрутив його. Грин. II. 3. Та як укрутив у хвіст руку, — давай міряти. Рудч. Ск. I. 3. 3) Отрывать, оторвать. Укрути́ти но́са, хвоста́. Сбить спѣсь. Ном. № 4174. 4) Впутывать, впутать (въ дѣло).

Укру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. укрути́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Ввинчиваться, ввинтиться. 2) Заматываться, замотаться, запутываться, запутаться. Рій (бжоли) укрутиться в коси. Мил. 8.

Укува́ти, укую́, є́ш, гл. Заковать, оковать. Скажу тебе в кайдани вкувати. Гол. Білі ніженьки в кайдани вкували. АД. I. 82. 2) Сковать, наковать. Вкуй кілька цвяхів. Як мама не вділила, то коваль не вкує, т. е. если нѣтъ природныхъ способностей, то искусственно ихъ не создать. Вас. 209.

Укуко́бити, блю, биш, гл. = Окукобити. Хата виведена була по вікна, а то я її до пуття укукобила й доповчила. Харьк. г.

Укупи́ти, плю́, пиш, гл. Купить. Укупимо собі золотого човна. Чуб. III. 388.

Укупи́тися. См. Укуплятися.

Уку́пі, нар. Вмѣстѣ. Росли собі вкупі. Чуб. Укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди. К. ЧР. 71. Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити! з братом добрим добро певне познать, не ділити. Шевч. Ум. Уку́поньці, уку́почці, уку́пці. Сидівши вкупоньці, мовчали. Мкр. Г. 66.

Укупля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. укупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Чрезъ покупку земли врѣзываться, врѣзаться своими владѣніями въ чужія владѣнія. Вкуплятися в чужії ґрунта. 2) — у парубки́. За троекратное угощеніе парней водкой получать, получить доступъ въ ихъ среду. Мил. 60.

Уку́поньці, уку́почці, уку́пці, нар. Ум. отъ укупі.

Укури́ти, ся. См. Укурювати, ся.

Укурі́ти, рі́ю, єш, гл. Запылиться, задымиться. Камінюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться під нею, як сирота під тинню. Св. Л. 213. Вкурів хліб дуже, а в мішку був. Канев. у.

Уку́рювати, рюю, єш, сов. в. укури́ти, рю́, риш, гл. Запыливать, запылить.

Уку́рюватися, рююся, єшся, сов. в. укури́тися, рю́ся, ришся, гл. Пылиться, запылиться. Як не вкрити хліб, то вкуриться. Харьк. у.

Укуси́ти. См. Укушати.

Укуси́тися, шу́ся, сишся, гл. Укусить себя. Укусись за язик, та й мовчи. Ном. № 1126.

Укусну́ти, ну́, не́ш, гл. Куснуть разъ. Як укусне один (вовк).

Уку́тати, ся. См. Укутувати, ся.

Уку́тувати, тую, єш, сов. в. уку́тати, таю, єш, гл. 1) Окутывать, окутать, обворачивать, обворотить. Боги вкутані самими вишиваними рушниками. Г. Барв. 180. 2) Только сов. в. Выпить, съѣсть. Вишнівки з кварту укутали. Котл. НП. 347. Укутали, за 'дин день цілий хліб. Кролев. у.

Уку́туватися, туюся, єшся, сов. в. уку́татися, таюся, єшся, гл. Закутываться, закутаться. Укутався рядном та й лежить. Черниг. у.

Уку́читися, чуся, чишся, гл. Наскучить, надоѣсть. Добре ніколи не укучиться. Ном. № 1712.

Уку́чно, нар. Вку́чно мі. Мнѣ наскучило, надоѣло. Вх. Зн. 8.

Укуша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) Ѣсть. Будеш ти в мене хліб сіль вкутати, маленькі дітки доглядати. Нп. 2) Употр. только сов. в.: укуси́ти, шу́, сиш. Він і вкусить, і меду дасть. Ном. № 3056. Гадюка-