Словарь української мови (1924)/окукобити
| ◀ окувати | Словарь української мови О окукобити |
окукобитися ▶ |
|
Окуко́бити, блю, биш, гл. Привести въ хорошій видъ, устроить. Мій батько ту хату був окукобив. Г. Барв. 53. Двір так окукобив, мов кубелечко. Г. Барв. 194.