нарабатывать, наработать. Бо которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. АД. I. 187. Літом і мале піде, то вробить. Ном. № 551. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Грин. II. 310. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Грин. I. 239. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. Гол. I. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, — не так, як у нас. — Е, бо лучче вроблено. Новомоск. у. 5) — у що́. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) Вроби́ти во́лю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала. Гол. I. 84.
Уробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. уроби́тися, блю́ся, бишся, гл. Запачкиваться, запачкаться чѣмъ, впачкаться во что. Хто коло чого ходить, то ся тим і уробить. Ном. № 5996.
Уро́вище, ща, с. Выкидышъ. Полт. Харьк. Мил. 16.
Урод, ду, м. = Урожай. Уроди у вас ладни? Вх. Зн. 476.
Уро́да, ди, ж. Вообще физическія качества, въ частности: красота, миловидность. Погинули депутати шляхецької вроди. Нп. Ой гляну я в чисту воду та на свою вроду, — аж-но моя врода на личеньку красна. Мет. 65. Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа. Макс. Співають у пісні, що нема найкращого на вроду, як ясная зоря в погоду. К. (ЗОЮР. II. 199). Хорошая дружина на вроду. КС. 1883. II. 400. Ум. Уро́донька.
Урода́й, дая, м. Красавецъ. Уродаю то й у свитині пригоже. Ном. № 14250.
Уроджа́й, джа́ю, м. = Урожай. Грин. I. 284.
Уроди́ти, ся. См. Урожати, ся.
Уродли́вий, а, е. 1) Красивый, пригожій. Не родись богатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Ном. № 1673. А виросла як панна, чорнобрива, уродлива. Шевч. 268. 2) Способный, даровитый. Там такий був чоловік на все вродливий. Рудч. Ск. I. 74. 3) Урожайный. Лани мої уродливі. ЗЮЗО. I. 549.
Уро́дник, ка, м. Красавецъ. Встрѣчено у Щоголева. Мусить вродник в кого небудь попитатися поради. Щог. В. 42.
Уро́дниця, ці, ж. Красавица. Встрѣчено у Щоголева. Тихим сном навіки вродниця заснула. Щог. В. 63.
Уро́донька, ки, ж. Ум. отъ урода.
Уро́жа, жі, ж. = Урожай. Шух. I. 38. Ой дай-же, Боже, на хліб урожу. Гол. IV. 553.
Урожа́й, жаю, м. Урожай. Не вважай на врожай, а гречку сій, то хліб буде. Ном. № 5845. Не проси у Бога дощу, а проси урожаю. Ном. № 7270.
Урожа́йний, а, е. Урожайный. На той рік урожайне літо буде. Ном. № 13412.
Урожа́ти, жа́ю, єш, сов. в. уроди́ти, джу́, диш, гл. 1) Рожать, родить. Уродила мама, що не прийма й яма. Ном. № 2918. Не уродить сова сокола — іно таке, як сама. Ном. № 7152. 2) Хорошо вырастать, вырасти и принести плодъ, уродить. Як мак не вродить, то голоду ще не буде. Які груші уродили. Шевч. 178. Уродив постернак. Шевч. 243. Яке Бог уродив, таке й жну. Ном.
Урожа́тися, жа́юся, єшся, сов. в. уроди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Родиться. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Ном. № 6150. Який вродивсь, таким і вмерти. Ном. № 3209. 2) Урожаться, уродиться. Там вони врожаються і цвітуть. О. 1862. VIII. 16. Вродилось просо таке славне. Рудч. Ск. II. 136. Та вродиться та льониченько. Мет. 34. Впори мілко, посій рідко, уродиться дідько. Посл. Де не посі́й, то вро́диться. Вездѣ онъ, во все вмѣшается. Ном. № 2787. 3) Появиться сразу, неожиданно появиться. Поки півні заспівали, — вже вродилась криниця. Рудч. Ск. II. 119. Він так і вродивсь перед моїми очима. МВ. (О. 1862. III. 61).
Урожде́нець, нця, м. Уроженецъ. Волч. у.
Уро́ж'я, ж'я, с. Урожай. Не тучить множ'я, єно урож'я. Шейк.
Уро́зсип, нар. Вразсыпную. Од його всі врозсип, як голуби од шуліка. МВ. I.
Урозу́мити, млю, миш, гл. Уразумить. Твоє діло навчить її, вразумить. Шевч. 282.
Уро́їтися, уро́юся, їшся, гл. — в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Вроївся мені в голову Семен небіжчик. НВолын. у.
Уро́ки, ків, м. Сглазъ. Мил. 33. Виливали переполох, вмивали од уроків. Кв. Від уроків і Бог не заховає. Ном. На бджолу уроки нападуть. Мнж. 152. Ум.
