Уро́ченьки. Ув. Уро́чища. Вишептати уроки-урочища. Мнж. 152. У гуцуловъ въ ед. ч.: уро́чище. Шух. I. 210.
Урони́ти, ню́, ниш, гл. Уронить. Маруся віри не йняла, слізки не вронила. Мет. 177.
Уроста́ти, та́ю, єш, сов. в. урости́, ту́, те́ш, гл. 1) Вростать, врости. В землю вросла. Ном. № 9404. 2) Виростать, вырости, возростать, возрости. Виростав з того визнаття гнів його на Галю. МВ. (О. 1862. I. 84). 3) Заростать, зарости. Стала стежка травою вростати. Щог. В. 69. Простружу дороженьку к святій неділонці, — травицею вросте. Мил. 193.
Уро́стич и уро́стіч, нар. Въ разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. ЗОЮР. I. 6. Коні, як почують чорта, то вростіч. Стор. I. 124.
Уро́чина, ни, ж. = Уроки. Чуб. I. 43.
Урочи́стий, а, е. Торжественный. Підождемо до врочистого часу. Спаси мене в день судний, урочистий. К. ЦН. 285. Урочи́сте свя́то. Годовой праздникъ. Подол. г. О. 1861. X. 47. К. МБ. X. I. Урочи́ста ока́зія. Высокоторжественный день (крестины, именины и т. п.). Подол. г. О. 1861. X. 47. То-же значеніе: урочи́сте ді́ло. Сим. 204.
Урочи́сто, нар. Торжественно.
Уро́чити, чу, чиш, гл. = Уректи? Як ся убрав, так го урочили. Ном. № 11187. Козак дівчину врочив. Грин. III. 656.
Уро́чища, чищ, м. мн. Ув. отъ уроки. Грин. II. 33.
Уро́чище, ща, с. 1) Урочище. К. ЧР. 257. 2) См. Уроки.
Уруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Нарубить небольшое количество. Сиди ж ти, дочко, а я піду, дровець урубаю. Рудч. Ск. II. 66. 2) Ранить рубя. 3) Имѣть достачочную силу, остроту для того, чтобы быть въ состояніи рубить — говорится какъ о человѣкѣ, такъ и объ инструментѣ. Та він сього не вруба, — нема в його сили. Аби якою сокирою дуба не врубаєш. Ні стругом не встругати, ні сокирою не врубати. Грин. I. 237.
Уруба́тися, ба́юся, єшся, гл. Врѣзаться, врубиться. Уже глибоко в дуба врубався.
Урубли́ти, блю́, ли́ш, гл. Нажать рублемъ. Врубли добре снопи.
Уру́бний, а, е = Рублений? Пливи, пливи, квітко, до врубної криниці. Нп.
Уру́на, ни, ж. Всходы озимыхъ хлѣбовъ осенью. Добра вруна, треба спасувать. Пожени коні на вруну. НВолын. у. Гарні вруна сього року. НВолын. у.
Уру́ни́тися. См. Урунюватися.
Уру́нюватися, нююся, єшся, сов. в. уру́ни́тися, нюся, нишся, гл. Покрывать, покрыть ниву густыми всходами, густо всходить, взойти, куститься (о посѣвѣ). Житом. Литин. Брацлав. у. Хліб, спасибі Богові, добре врунився. Як уруниться хліб, то пускають скот пастись. Литин. у. От побачите, що до перших приморозків ше так вруниться, як того треба. Брацл. у.
Уруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. уручи́ти, чу́, чиш, гл. Вручать, вручить, дать въ руки. Уручаю тебе, серденятко моє, а єдиному Богу. Мет. 24.
Уря́д, ду, м. 1) Должность. Вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уряд держав. К. ЧР. 15. Який-такий уряд — луччий, ніж проста служба. Ном. № 956. Не знаю, то ще не за мого вряду було, — казав чабан. Екат. у. 2) Управленіе, правительство.
Уряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. уряди́ти, джу́, диш, гл. Устраивать, устроить. См. Уряжати.
Уряджа́тися, джа́юся, єшся, сов. в. уряди́тися, джу́ся, дишся, гл. Устраиваться, устроиться. См. Уряжатися.
Уряди́-годи, нар. Изрѣдка. А був наш батько такий-то грізний! Вряди-годи пустить на улицю погулять з дівчатами. МВ. I.
Уря́дник, ка, м. Чиновникъ, должностное лицо. Шейк. Чуб. II. 71, 72.
Уря́дників, кова, ве. Принадлежащій чиновнику. Шейк.
Уря́дницький, а, е. Чиновничій. Шейк.
Урядо́вий, а, е. Казенный, правительственный, оффиціальный.
Уря́док, дку, м. Установленіе, порядокъ. Через тоті пани, пани, через ті урядки прийде ми се завішити ногами до грядки. ЗЮЗО. II. 554.
Урядува́ння, ня, с. 1) Отправленіе службы. Шейк. 2) Управленіе (правительственное).
Урядува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Отправлять службу. 2) Управлять (о правительствѣ).
Уряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. уряди́ти, жу́, диш, гл. Украшать, украсить. Як
