Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/87

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Охвице́рський, а, е. Офицерскій. Чуб. V. 1010.

Охвици́ни, цин, м. мн. Флигель.

Охвиці́ант, та, м. Офиціантъ, лакей. І сказано — у пана охвиціантів тих повно. Рудч. Ск. II. 204.

Охві́ра, ри, ж. Жертва. Яка віра, така й охвіра. Ном. № 4.

Охві́рний, а, е. Пожертвованный. Охвірний образ.

Охвірува́ти, ру́ю, єш, гл. Жертвовать. Охвірувати Богові. Охвірувати їх (гроші) на яке добре діло. Грин. II. 143.

Охвірува́тися, ру́юся, єшся, гл. Жертвовать собой, обрекать себя.

Охві́тний, а, е. Пріятный; удобный.

Охві́тність, ности, ж. Пріятность, удовольствіе; удобство. Прибрав знакомих для поради, охвітности й потіхи ради. Мкр. Г. 67.

Охві́тно, нар. Пріятно, съ удовольствіемъ, удобно, безопасно. Охвітні́ше. Пріятнѣе, лучше, удобнѣе, безопаснѣе. Люде прираяли, щоб кого за дитину, — все таки, кажуть, охвітніше. Сим. 234. Чого… тітусю, з ціпочком? — Охвітніше, каже, од собак. Сим. 235. Дівчата були ще раді, що парубки з ними, — і веселіше, і охвітніше. Мир. Пов. 149.

Охворі́ти, рі́ю, єш, гл. Заболѣть. Вх. Лем. 445.

Охво́стуватий, а, е. О бревнѣ, жерди, палкѣ: съ одного конца потоньше, чѣмъ съ другого. Кажуть, товсті крокви, а вони з одного кінця товщі, а з другого тонші — охвостуваті.

Охво́та, ти, ж. Родъ женскаго верхняго платья. Були в свитках, були в охвотах, були в дульєтах і в капотах. Котл. Ен. III. 51. 2) Удовольствіе. Роби до поту, а їж ув охвоту. Ном. № 12124.

Охи́ба, би, ж. Погрѣшность, ошибка.

Охи́жа, жі, ж. Защита (въ смыслѣ строенія). Мнж. 188.

Охижі́ти, жі́ю, єш, гл. Разъяриться, озлиться. Годинонько ж моя! Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гоже. МВ. (О. 1862. III. 43).

Охи́за, зи, ж. Мокрая вьюга, мятель. Мнж. 188. Охиза поїхала. Ном. № 628. Приходить (зіма) в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток — хизи й охизи та… морози. Мир. ХРВ. 125.

Охі́тний, а, е = Охотний. Катерина охітніша від мене до книжок. Левиц. Пов. 285.

Охі́тниця, ці́, ж. Охотница. Юлиця — охітниця, та до сліз доводить. Ном. № 12561.

Охі́тно, нар. = Охоче. Якось до діла берусь охітніше. Левиц. I. 112. Зоставайся… будемо тут удвох жити… буде нам з тобою охітніше, аби твоя охота. Чуб. II. 98.

Охі́чно, нар. = Охітно, охоче. Так як я се охічно робив, так охічно аби у цес сак риба йшла. Шух. I. 225.

О́хкати, каю, єш, гл. = Охати.

Охля́б(ну)ти, ну, неш, гл. Ослабѣть (о связи частей въ чемъ либо) В возі охлябло все.

Охля́нути. См. Охлясти.

О́хляп, нар. Безъ сѣдла. О. 1862 X. 111. Сидя охляп на коні. Котл. Ен. III. 30. На коні сидить охляп. Шевч.

Охля́пнути, пну, неш, гл. = Охлянути. Вх. Лем. 445.

Охля́сти и охля́нути, ля́ну, неш, гл. Отощать, обезсилѣть, ослабѣть. Котл. Ен. I. 17. Охляв, як в дощ щеня. Ном. № 12134. Охляв уже, не ївши три дні. Рудч. Ск. I. 137. Циган здорово охляв, не може (коси) тягти вже ніяк. Грин. I. 121. Сиджу сама, серце в мене охляло. Г. Барв. 299.

Охмайри́н, на, м. = Розмайрин? Не неси мя через млин, бо там смердить охмайрин. Гол. I. 211.

О́хмання, ня, с. Желаніе. У моєму охманню супереки йде. Г. Барв. 231.

О́хматися, маюся, єшся, гл. Желать, стремиться. Іще й не охмається й заміж. Г. Барв. 9. Я охмалася йти за його. Г. Барв. 231.

Охмеля́тися, ля́юся, єшся, гл. Вытрезвляться. Ну к чорту! Швидче охмеляйся. Котл. Ен. V. 29.

Охмирі́ти, рі́ю, єш, гл. Опечалиться, омрачиться. Як занедужала, так і охмиріла Івга. Волч. у. (Лобод.).

Охмоло́статися, таюся, єшся, гл. Привыкнуть, обойтить. Лубен. у.

О́хнути, ну, неш, гл. одн. отъ о́хати. Охнуть.

О́хнутися, нуся, нешся, гл. Я так і охнулась і сама не стямилась. Г. Барв. 127.

Охоло́да, ди, ж. Прохлада.

Охоло́джувати, джую, єш, сов. в. охолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Прохлаждать, прохладить. Рани мої постреляні та порубані окропи, охлоди. Дума.