Отяжі́ти, жі́ю, єш, гл. 1) Отяжелѣть. 2) Обремениться. В неї очиці отяжали слізьми. МВ. I. 48.
Отя́митися, млюся, мишся, гл. Опомниться. Квит.
Офі́ра, ри, ж. = Охвіра. Чуб. I. 168.
Офірува́ти, рую, єш, гл. = Охвірувати. Чуб. III. 376.
Офі́ція, ції, ж. Служба. Не хазяйнував він, а терся по офіціях: то за писаря був у скарбу, то коло винниці, то за підлісничого був. Св. Л. 275.
Офіціялі́ст, ста, м. Служащій. К. Кр. 18.
Офлис, су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина. Вх. Лем. 445.
Ох, межд. Охъ, ахъ. Ох я нещасний, що маю діяти? Чуб. V. 116. Ох мені лихо! Левиц. I. 144.
Оха́б, ба, м. 1) = Охаба 2. Желех. 2) = Охаба 3. Вх. Лем. 445.
Оха́ба, би, ж. 1) Гнилая колода. Вх. Зн. 45. 2) Лужа, болото, старое русло рѣки. Вх. Зн. 45. 3) Негодникъ, негодница, безпутникъ. Вх. Зн. 45.
Оха́биско, ка, с. = Охаба 2. Вх. Зн. 45.
Оха́бити. См. Охабляти.
Оха́битися, блюся, бишся, гл. 1) — чого́сь. Забыть, потерять что-либо, воздерживаться отъ чего-либо. Вх. Зн. 45. 2) — до́ма. Остаться дома. Я ся охабив дома. Вх. Зн. 45.
Оха́бище, ща, с. = Охаба 2. Вх. Зн. 45.
Охабле́ний, а, е. Никому ненужный, отъ котораго каждый хотѣлъ бы избавиться. Ді́дько охабле́ний. Окаянный, проклятый чертъ. Вх. Зн. 45.
Охабля́ти, бля́ю, єш, сов. в. оха́бити, блю, биш, гл. 1) Оставлять, оставить. Мене-с охабив фраіречку першу. Вх. Лем. 445. 2) Портить, испортить. Желех.
Оха́йливий, а, е = Охайний 1.
Оха́йливість, вости, ж. = Охайність.
Оха́йливо, нар. = Охайно.
Охайлу́чити, чу, чиш, гл. Ополоть, очистить отъ вѣтвей = Охаючити. Треба цю щепу охайлучити. Пр. у.
Оха́йний, а, е. 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 439. 2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла. Мет. 229.
Оха́йність, ности, ж. Опрятность, чистоплотность. Сим. 135. Людям чини шайность, а коло себе май охайность. Ном. № 11249. Ма́ти оха́йність. Быть опрятнымъ.
Оха́йно, нар. Опрятно. Оха́йно ходи́ти. Опрятно держать себя.
Охазяйнува́тися, ну́юся, єшся, гл. Обзавестись хозяйствомъ.
Охамену́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Схаменутися. Е, як би то ви охаменулись, та знов взялись за діло — дали б поміч. Харьк. г. І не зчується, не охаменеться сам, обудить його, як що перепурхне або шелесне. МВ. (О. 1862. I. 98).
Охандо́жити, жу, жиш, гл. Очистить, вычистить. Пора вже поросята охандожити. Кіев. г.
Оханду́жити, жу, жиш, гл. Одурачить, осрамить. Не дай, Господи, єк із москалем зчепиться... так і охандужить. Рудч. Ск. II. 170.
О́хання, ня, с. Оханіе. Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями. МВ. (О. 1862. I. 101).
Охану́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Схаменутися. Оханувся та за діло взявся. Мкр. Н. 40. Оханись, Господь з тобою. Мир. ХРВ. 52.
Охара́скуватися, куюся, єшся, гл. Отнѣкиваться, отговариваться. Немає в мене грошей: щоб мені, та бодай мені... коли я брешу! Немає й не просіть, — охараскується було старий. Грин. II. 185.
О́хати, хаю, єш, гл. Охать, стонать. Чує, щось оха. О. 1862. I. 30.
Охаю́чувати, чую, єш, сов. в. охаю́чити, чу, чиш, гл. = Обханючувати, обханючити.
Оха́ювати, оха́юю, єш, сов. в. оха́яти, ха́ю, єш, гл. = Охаючувати, охаючити. Зіллє моє та охайнеє, дитя моє та коханеє! Я ж тебе та охаяла, Марусеньку та угаяла. Мет. 229.
Оха́юватися, оха́ююся, єшся, сов. в. оха́ятися, ха́юся, єшся, гл. Прибираться, прибраться, привести въ чистый и опрятный видъ. Сим. 129.
Охва́ра, ри, ж. = Огвара. Жі́нка охва́ра. Вѣдьма, колдунья. Вх. Зн. 43.
Охва́т, ту, м. Болѣзнь: стрѣльба въ поясницѣ. Вх. Лем. 445.
Охвати́ти. См. Охвачувати.
Охва́чувати, чую, єш, сов. в. охвати́ти, чу́, тиш, гл. = Обхоплювати, обхопити.
Охвице́р, ра, м. Офицеръ. Чуб. V. 977. Левиц. I. 30. Ум. Охвице́рик, охвице́рочко. Мил. 216.
