Грин. I. 32, 33. Нащо медом напоїла, козаченька отруїла. Чуб. V. 435.
Отру́юватися, ру́ююся, єшся, сов. в. отруї́тися, рую́ся, їшся, гл. Отравляться, отравиться.
Отру́я, ру́ї, ж. = Отрута.
Отсе́, нар. Вотъ, вотъ это. Отсе ви, братці, не добре зробили, що напилого козака гуляти пустили. Нп. Отсе тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі. Чуб. V. 940.
Отсе́й, отся́, отсе́, мѣст. Вотъ этотъ. І отсі порошниці він зробив. Федьк. Обридло вештаться… по світу з нудьгою та отсією торбою. Стор. М. Пр. 41.
Отта́к, нар. Вотъ такъ, вотъ такъ то. Оттак Вовчок жене ляхів повчок. Ном. № 673. Оттак! не бродячи качку піймав. Ном. № 1648. Отта́к-пак. Вотъ такъ то, вотъ какъ. Чого це ти, о. Хведор, взявся на своїх дочок? Вони ж дурно не їдять твого хліба… — Оттак-пак! Ба ще б посідали та руки поскладали. Левиц. I. 141. Ум. Отта́кеньки, отта́кечки.
Оттакеле́цький, а, е = Оттакелезний. А яких я волів маю!… Чи повірите? Оттакелецькі роги! Левиц. Пов. 194.
Оттаки́й, а́, е́, Вотъ такой. Оттаке то на сім світі роблять людям люде. Шевч. Ум. Оттаке́нький, оттакі́сінький. Грин. I. 118.
Отта́м, нар. Вотъ тамъ. Оттам на городі вовк свиню ззів. Ум. Отта́мечки.
Оттепе́р, нар. Вотъ теперь. Оттепер ні до торгу, ні до жінки. Ном. Ум. Оттепе́реньки, оттепе́речки.
Отти́м, нар. Поэтому. Оттим би то, панове, треба людей поважати. Нп.
Отто́, нар. = Ото. Отто мені щастя, Ганно, як я стою увечорі під вишнями та дожидаю мого милого. Левиц. I. 48.
Оттоді́, нар. Вотъ тогда. Оттоді ми заходимось. Шевч.
Оттоді́шній, ня, нє. Тогдашній, вотъ тогда бывшій. Драг. 83.
Отто́й, отта́, отте́, мѣст. Вотъ тотъ. Умер оттой Лисенко, та вдова продавала худобу. МВ. II. 26.
Оттуди́, нар. Вотъ туда. Оттуди тобі дорога. Левиц. Пов. 189.
Отту́т, нар. Вотъ здѣсь, вотъ сюда. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати. Мет. 13. Боже, поможи, оттут і положи. Ум. Отту́теньки, отту́течки.
Отума́нити, ню, ниш, гл. Обмануть, одурачить.
Отумані́ти, ні́ю, єш, гл. Одурѣть, стать въ тупикъ. Отуманіє дівка зовсім. О. 1862. I. 74.
Оту́т, нар. = Оттут. Ум. Оту́теньки, оту́течки. Отутеньки ставатимем. Кролев. у. Ось зараз були отутечки. Грин. II. 142.
Оту́ха, хи, ж. Ободреніе, утѣшеніе. Тільки його й отухи, що вип'є. Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Отхня́битися, блюся, бишся, гл. Отколоться, отстать. Мнж. 188.
Отце́, нар. = Отсе.
Отце́вий, а, е. Отцовъ, отцовскій. Не так по отцевої й матчиної молитви прохати, як її прогнівляти. Чуб. V. 849.
Отце́вський, а, е = Отцевий. Отцевського хліба-соли з упокоєм уживати. Грин. III. 693.
Отце́вщина, ни, ж. = Батьківщина. А той запорожець як неблагополучно стало у Січі, прийшов на отцевщину. О. 1861. X. 33.
Отце́й, отця́, отце́, мѣст. = Отсей. Ном.
Отчемесува́ти, су́ю, єш, гл. Отрѣзать большой кусокъ. Лубен. у.
Отчи́зна, ни, ж. 1) = Батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48. 2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти… для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77.
Отчи́зний, а, е. Отечественный. Ворога отчизного скараймо. К. ЦН. 293.
Отчи́на, ни, ж. = Отчизна 1. Чуб. V.
Отяга́ти, гаю, єш, сов. в. отягти́, гну́, гнеш, гл. Оттягивать, оттянуть (внизъ своею тяжестью). Червонці аж кишеню мені отягнули. Драг. 52.
Отяга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Отставать. Він іде попереду, а я отягаюсь, втягаюсь, та як побіжу додому. Камен. у. 2) Откладывать, оттягивать, затягивать дѣло. См. Отягтися.
Отя́гуватися, гуюся, єшся, гл. = Отягатися. Радюк зрозумів, що Ольга отягувалась. Левиц.
Отягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Подкормиться, потолстѣть. (Худі коні) отяглись, узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. Кабан в сажу уже трохи отягся. Павлогр. у. См. Отягатися.
Отягча́ти, ча́ю, єш, сов. в. отягчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Отяжати, отяжити. Думки так отягчили їй голову. Г. Барв. 521.
Отяжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. отяжи́ти, жу́, жи́ш, гл. Отягощать, отяготить.
