Оті́пати, паю, єш, гл. Очистить отъ кострики (коноплю). Гол. Од. 35.
Оті́сонька, ки, ж. Ум. отъ отоса.
Отла́с, су, м. Матерія: атласъ.
Отласи́на, на, ж. Атласная матерія. Скинула вельможна з себе отласину, та одягнула синюю свитину. Нп.
Ото́, ото́ж, нар. Вотъ, вотъ то, вотъ это, вотъ такъ. Ото вийшов сіяч сіяти. Єв. Мт. XIII. 3. Ото ж тая дівчинонька. Шевч. Заходить ото він до мельника. Чуб. I. 5. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б'є. ЗОЮР. I. 3. Ото цвяхована гиря. Ном. № 1549. Ото ротата на все село. Ном. № 12983. Ото ж він приніс. Ото ж ми ся в свого пана вірне дослужили, що на наші білі ручки й ніжки кайдани зложили. Чуб. V. 996.
Отоді́, нар. = Оттоді. Отоді жінка буде старшою, як сорока побіліє. Ном. № 9059.
Отой, ота́, оте́, мѣст. Вотъ тотъ. Побила мене ота чужа нива та позичений серп. Ном. № 2140.
Отокува́тися, ку́юся, єшся, гл. Стать стоянкой. Валка отокувалась. Мнж. 188.
Отопи́ти, ся. См. Отоплювати, ся.
Ото́пка, ки, ж. Отопленіе. Вона в нас хату наймала за 9 руб. на год і отопка наша. Пирят. у.
Ото́плювати, плюю, єш, сов. в. отопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) — що́. Отапливать, отопить. Отоплюю диявольську корчму. Г. Барв. 23. 2) — кого́. Доставлять, доставить отопленіе для кого.
Ото́плюватися, плююся, єшся, сов. в. отопи́тися, плю́ся, пишся, гл. Отапливать, отопить свое жилье. Отопитись нічим. Г. Барв. 448. Треба і отопитись, і одягтись, і прогодуватись. Г. Барв. 98.
Ото́ра, ри, ж. Закваска. Котл. Ен. (Изд. 1809). Словарь 10.
Оторопа́тіти, тію, єш, гл. Оторопѣть. Як я йому росказав, що там діється, — так він так і оторопатів. Борз. у.
Ото́са, си, ж. = Отеса. Ум. Оті́сонька. Щоб тебе кониченько не довіз, щоб отісонька порвалась. МУЕ. III. 142.
Оточа́ти, ча́ю, єш, ото́чувати, чую, єш, сов. в. оточи́ти, чу́, чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50.
Оточа́тися, ча́юся, єшся, ото́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. оточи́тися, чу́ся, чишся, гл. Окружать, окружить себя.
Ото́чини, чин, ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
Оточи́ти, ся. См. Оточати, ся.
Ото́чки, чок, ж. мн. Потроха. Вх. Уг. 256.
Ото́чувати, ся. См. Оточати, ся.
Отоща́ти, ща́ю, єш, гл. Отощать. А котрі воли отощали, то ті марно пропали. Чуб. V. 1058.
Отра́титися, чуся, тишся, гл. = Утратитися. Оженився сіромаха та й думку думає: оженився, отратився, та й щастя немає. Чуб. V. 382.
Отрима́ти. См. Отримувати.
Отри́мач, ча, м. Инструментъ у бочаровъ, при помощи котораго они при складываніи клепокъ, прижимаютъ первую и послѣднюю клепку къ обручу. Части его: вильця́та, за́сув, клине́ць. Шух. I. 249.
Отри́мувати, мую, єш, сов. в. отрима́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Держать, удержать. Шух. I. 88. 2) Получать, получить.
О́тріб, рібу, м. Нутро, внутренности. Вх. Зн. 45.
Отрі́бка, ки, ж. Родъ кушанья = Отріб? З отрібки баба-шарпанина. Котл. Ен. IV. 31, (изд. 1809. IV. 18).
Отро́ба, би, ж. Поносъ. Волын. Слов. Д. Эварн.
Отро́ва, ви, ж. = Отрута. Вх. Лем. 445.
Отро́вний, а, е = Отруйливий. Вх. Лем. 445.
Отрої́ти, рою́, їш, гл. = Отруїти.
О́труби, бів, мн. — пи́лині́. Опилки. Вх. Зн. 45.
Отруї́ти, ся = См. Отруювати, ся.
Отру́йливий, а, е. Ядовитый, отравляющій. На райськім дереві отруйлива гнилиця. К. МХ. 41.
Отру́нок, нку, м. Желудокъ. Харьк.
Отруси́ти, ся. См. Отрушувати, ся.
Отру́та, ти, ж. Отрава, ядъ. Мет. 90. 88. Хоч у губу візьміть: може з отрутою даєте. Ном. № 11559. Ом. Отру́тонька. Чуб. V. 879.
Отру́хнути, ну, неш, гл. Потерять присутствіе духа? лишиться силъ? Убігла вдруге бліда така і як риба в'яла, що аж я її сама стала розважати: чого ти така? Мов отрухла. Г. Барв. 127.
Отру́шувати, шую, єш, сов. в. отруси́ти, шу́, сиш, гл. = Обтрушувати, обтрусити.
Отру́ювати, ру́юю, єш, сов. в. отруї́ти, рую́, їш, гл. Отравлять, отравить.
