бо порох замок. Ном. № 5456. Не втнеш Каїн, Абля, бо тупая шабля. Ном. № 5458. 4) Только сов. в. Сдѣлать, смастерить. Великі роблять без грошей те, що малі не втнуть за гроші. Ном. № 13953. Утяла мама милая, що й на світ стидно. Ном. № 7570. Ей нуте, косарі, бо нерано почали! — Хоть нерано почали, та багато утяли. Мет. 314. Молебень же втяли Еолу. Котл. Ен. IV. 12. Утя́в дя́дя на се́бе гля́дя — плохо сдѣлалъ; то-же значеніе: Утяла́, аж па́льці зна́ти. Грин. I. 244. 5) Только сов. в. Запѣть, заиграть съ жаромъ. Утни, батьку, щоб нехотя на ввесь світ почули. Шевч. 47. З кишені витягнув сопілку, да як утне! Греб. 373. 6) Только сов. в. Понять, догадаться. Язиком дивним нам сокочуть, і ми їх мови не втнемо. Котл. Ен. IV. 27. Мабуть підсудок? — Ні! — Так лев? — Ні! — Так мішок з дукатами? — Ні, ні! — Так папорті цвіток? — Але ж! — Так з нами хрестна сила, мабуть вона полубіса вродила. — Не втяв. Греб. 373.
Ути́нок, нку, м. Отрубокъ, обрубокъ. НВолын. у. Шух. I. 96. Вас. 147.
Утира́ло, ла, с. Полотенце. Вх. Зн. 74.
Утира́ння, ня, с. Утираніе. Ум. Утира́ннячко. Вода на вмиваннячко, хусточка на втираннячко. Макс.
Утира́ти, ра́ю, єш, сов. в. уте́рти, утру́, ре́ш, гл. 1) Утирать, утереть, обтереть (лицо и его части). Утри мої смажні уста, а сахарні і сам утру. Ном. № 2315. Не втирайте ж мої сльози, нехай собі ллються. Шевч. 6. Уте́рти но́са. а) Вытереть носъ. б) Проучить, задать хорошенько, срѣзать. Ном. № 3486. Стор. М. Пр. 27. 2) — пря́жу = Відмащувати, відмастити. Угор. МУЕ. III. 24. 3) Только сов. в. Истолочь, смолоть извѣстное количество (сахару, соли, зеренъ). Втри сім'я. Чуб. Уте́рти ма́ку. Кромѣ прямого значенія: задавать, задать трепку. Тепер уже не втре мені, як вчора, маку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 4) Сбивать, сбить. І Риму гордого втирає рога. К. МБ. X. 14. 5) Только сов. в. Выпить. Не здужав голови звести, поки не випив півквартівки з імбером пінної горілки і кухля сирівцю не втер. Котл. Ен. II. 13.
Утира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. уте́ртися, утру́ся, ре́шся, гл. 1) Утираться, утереться, вытереться (о лицѣ и его частяхъ). Слізоньками умийся, рукавцем утрися. Макс. 2) Выглаживаться, выгладиться. Без його сковзалка не втиралась. Св. Л. 39.
Ути́рач, ча, м. Полотенце для лица. Рушник-утирач. Вас. 167.
Ути́рити, рю, риш, гл. Вбросить, ввалить, втиснуть, втащить. Втирив у криницю усю сіль. Мнж. 79. Дитину в город майстрові на года завдати, мов у яку неволю втирити. К. (О. 1862. III. 22).
Ути́ритися, рюся, ришся, гл. Ввалиться, втащиться, втиснуться. Що б не було на вас, дідусю, важко, як ми вдвох до вас у хату втиримось. Г. Барв. 191.
У́тирка, ки, ж. = Відмастка 1. Угор. МУЕ. III. 24.
У́ти́ск, ку, м. Притѣсненіе, угнетеніе. Шейк.
Утиска́ти, каю, єш, сов. в. ути́сну́ти, сну, неш, гл. 1) Притѣснять, притѣснить. 2) Втискивать, втиснуть, вдавить, вогнуть во что. Як ухопить.... царевича, та в мідний тік так по коліна і втисла. ЗОЮР. II. 52. 3) Только сов. в. Всунуть. А Солов'їха і свого носа туди таки втисла, — т. е. вмѣшалась туда. Левиц. ПЙО. 371. 4) Только сов. в. Втащить. Пішов Денис — сірка втис. Ном. № 6399.
Утиска́тися, ка́юся, єшся, сов. в. ути́сну́тися, нуся, нешся, гл. Втискиваться, втиснуться, втереться. Нащо ти мене дурила, дідько б утисся твоєму батькові. О. 1862. II. 37.
Ути́скач, ча, м. Притѣснитель, угнетатель. Шейк.
Ути́сну́ти, ся. См. Утискати, ся.
Утиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ути́х(ну)ти, хну, неш, гл. Утихать, утихнуть. Війна утихла. Рудч. Ск. I. 108. Втих вітер. Єв. Мр. IV. 39.
Ути́хлий, а, е. Утихшій, затихшій, объятый покоемъ. Подивиться на двері позачинювані, на втихлий двір, постоїть, та й додому вертається. МВ. II. 139.
Утихоми́рити, ся. См. Утихомирювати, ся.
Утихоми́рювати, рюю, єш, сов. в. утихоми́рити, рю, риш, гл. Успокаивать, успокоить, умиротворить, усмирять, усмирить. Насилу його втихомирила і положила спать. Стор. I. 223. Утихомирь тих проклятих собак. Чуб. II. 147.
Утихоми́рюватися, рююся, єшся, сов. в. утихоми́ритися, рюся, ришся, гл. Успокаиваться, успокоиться, утихать, утихнуть, присмирѣть. Через тиждень, як все втихомирилось, росказав Дорош хуторя-
