нам про сю кумедію. Стор. II. 61. Утихомирься, не бурчи. Котл. Ен. III. 37.
У́тиця, ці, ж. = Утка. Мет. 296. Летить чотирі утиці. Чуб. II. 244.
Утиша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ути́шити, шу, шиш, гл. = Утихомирювати, утихомирити. Бог утишив пожар. Волч. у.
Ути́шка, ки, ж. Затишье.
Уті́к, уте́ку, м. 1) Бѣгство. Утік не славен, та пожитечен. Ном. № 4404. Ні до втеку гордій шляхті, ні до оборони. К. Досв. 188. На вті́ках. Въ бѣгствѣ. 2) Сукровица. Вх. Зн. 73.
Утіка́ння, ня, с. Бѣгство, убѣганіе.
Уті́ка́нка, ки, ж. = Утік. Утіканка не славна, але дуже пожиточна. Чуб. I. 278.
Утіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. утекти́, чу́, че́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Утікав перед вовком, а впав на медведя. Ном. № 1790. Від напасти полу вріж та втікай. Ном. № 1758. 2) Втекать, втечь.
Утіка́цький, а, е. Принадлежащій бѣглецу. К. ХП. 87.
Уті́кач, ча, м. Бѣглецъ. ЗОЮР. II. 97. Сим. 74. Голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Ен. IV. 40.
Утікачі́в, че́ва, ве. Принадлежащій бѣглецу. Шейк.
Уті́качка, ки, ж. Бѣглянка.
Утікти́, чу́, че́ш, гл. = Утекти.
Утіле́ння, ня, с. Воплощеніе.
Уті́лити, ся. См. Утіляти, ся.
Утіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. уті́лити, лю, лиш, гл. Воплощать, воплотить.
Утіля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. уті́литися, люся, лишся, гл. Воплощаться, воплотиться.
У́тінка, ки, ж. Ум. отъ утка.
Уті́рник, ка, м. Инструментъ для вырѣзыванія уторів. Вх. Зн. 71.
Утісни́ти. См. Утісняти.
Утісня́ти, ня́ю, єш, сов. в. утісни́ти, ню́, ни́ш, гл. Притѣснять, притѣснить.
Уті́ха, хи, ж. Утѣха, удовольствіе, забава. Сопілка — вівчареві втіха. Ном. № 10467. Утіхи на годину, а біди до смерти. Ном. № 8787. Жили одним життям, тішилися однією втіхою, сумували одним сумом. Мир. ХРВ. 90. Ум. Уті́шка, уті́хонька. Шейк. Уті́шенька. Чуб. V. 131. Як вирву я для утішки чотирі орішки. Мил. 70. Тобі, бач, усе смішки та втішки. МВ. (О. 1862. I. 72).
Уті́чка, ки, ж. 1) = Утік. 2) Шовъ, гдѣ доски сбиты загвідками. Мнж. 177. 3) У́тічка. Вставка (въ деревянный брусъ и пр.). Міусск. окр.
Утіша́ти, ша́ю, єш, сов. в. уті́шити, шу, шиш, гл. Радовать, обрадовать. Буду серце твоїм законом утішати. К. Псал. 275. Ой як гляну на сідельце, — втішу своє, серце. Мет. 23.
Утіша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. уті́шитися, шуся, шишся, гл. Радоваться, обрадоваться, имѣть удовольствіе. Ото і недовго вони утішались баранчиком і торбою. Рудч. Ск. II. 133. Мати так уже втішається, що не знає вже, що й робити. Рудч. Ск. II. 94. Не втішайтесь, мої воріженьки, моїй пригоді. Мет. 42.
Уті́шенька, ки, ж. Ум. отъ утіха.
Уті́шка, ки, ж. Ум. отъ утіха.
Уті́шний, а, е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Стор. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був. Федьк.
Уті́шно, нар. Весело, радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати: з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. I. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.
У́тка, ки, ж. Утка. Ой попливи, утко, проти води прудко. Нп. Ум. У́точка, у́тінка, у́тонька, у́тіночка.
Утка́ти, ся. См. II. Утикати, ся.
Уткну́ти. См. I. Утикати.
У́тлий, а, е. 1) = Вутлий. Утлий на мороз. Мнж. 193. 2) Утли́й. Плохой. Шух. I. 207.
Утну́ти. См. Утинати.
Утовкма́чити, чу, чиш, гл. = Утокмачити. Розумна жінка чоловіка в біді вирятує, а дурна ще втовкмачить. Чуб. I. 252.
Утовкти́, чу́, че́ш, гл. Утолочь.
Уто́вш, уто́вшки, нар. Въ толщину. Який вдовж, такий втовш. Лебед. у.
Уто́ді, нар. = Тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала. Гол. I. 172.
Утокма́чити, чу, чиш, гл. Втиснуть, випхнуть.
Утокми́ти, млю́, ми́ш, гл. 1) Устроить, пристроить. Насилу ми його втокмили
